Заме́люватися, лююся, єшся, гл. Завираться. Він уже замелюється. Харьк. у.
Замере́жити, жу, жиш, гл. Покрыть узорами, рѣзьбой.
Замерза́ння, ня, с. Замерзаніе.
Замерза́ти, за́ю, єш, сов. в. заме́рзти, зну, неш, гл. Замерзать, замерзнуть. А виглядай мене, сестро, як будуть о Петрі сині озера замерзати. Мет. 435. Болото сю зіму не замерзало. Хата, 169. Так замерзло, що хоч тури гони. Ном. № 645.
Заме́рзлий, а, е. Замерзшій, мерзлый. Знайшли у снігу замерзлого. Мир. Пов. I. 122. На замерзлу землю як упаде сніг хочень і великий, то хлібові теє не шкодить. Каменец. у.
Замерзляки́, кі́в, м. мн. Ледяныя сосульки на вѣтвяхъ деревьевъ. Вх. Лем. 416.
Заме́рзти. См. Замерзати.
Замеркоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. Заблестѣть, замерцать.
Заме́рлий, а, е. 1) Замершій. 2) Находящійся въ летаргическомъ снѣ.
Замертві́ти, ві́ю, єш, гл. Замереть, обмереть (отъ испуга и пр.). Як глянув, а вона лежить в крові, — я так і замертвів. Александров. у. ( Залюбовск.).
Заме́рти. См. Замірати.
Замерха́ти, ха́ю, єш, сов. в. заме́рхнути, ну, неш, гл. Покрываться тонкимъ слоемъ льда, слегка замерзать (о водѣ). Уже й морози маленькі, уже й вода в калюжах трошки замерха зверху. Константиногр. у.
Замести́, ся. См. Заміта́ти, ся.
Заме́т, ту, м. 1) Сугробъ, заносъ снѣжный. Через пеньки, заметами біжить, ледве дише. Шевч. 88. 2) Плоскія, горизонтально лежащія бревна, которыя обоими концами вставляются в ґари двухъ столбовъ, составляя такимъ образомъ часть стѣны. Кіевск. и Подольск. г. 3) В-заме́т. Подрядъ. Питались всяких знахурок, так зрадниці в-замет брехали і тільки боки напихали, та заливалис од чарок. Мкр. Г. 11.
Заме́та, ти, ж. 1) = Замет 1. Черк. у. 2) = Завірюха. Шух. I. 107.
Заме́тина, ни, ж. Отдѣльное бревно въ заметі 2.
Заме́тистий, а, е. О зимѣ: снѣжная, съ заносами. Цього року дуже заметиста зіма була. Канев. у.
Заме́титися, чуся, тишся, гл. Заразиться. Була в його скотинка, та так заметилася і пропала. Новомоск. у. Заметився страшною пошестю. Левиц. Пов. 327.
Заметі́ль, лі, ж. Мятель. Заметіль замела шляхи. Лев. I. 512.
Заметли́читися, чуся, чишся, гл. = Замотиличитися.
Заметуша́ти, ша́ю, єш, гл. Замять. Писарь гроші громадські узяв, та як громада пристала, він горілки поставив, да так діло й заметушав. Кіев. у.
Заметуши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Засуетиться.
Заме́шкати, каю, єш, гл. Занять подъ жилье. Ніхто не замешкав спустілого обійстя. Св. Л. 71.
Замива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зами́ти, ми́ю, єш, гл. Замывать, замыть.
Замива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зами́тися, ми́юся, єшся, гл. Замываться, замыться.
Замиг(о)ті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Засверкать, замерцать. Зійшов на небо місяць, і зорі замигтіли на небі. Опат. 5. 2) Замигать, замелькать. Так мені в очіх і замигтіли білі хати. МВ. I. 13.
Зами́зкати, каю, єш, гл. Объ одеждѣ: заносить, затаскать, истрепать. Тобі хоч яку гарну одежу дай, то зараз замизкаєш. Черниг. у.
Замика́ння, ня, с. 1) Запираніе. 2) Заключеніе (въ тюрьму).
Замика́ти, ка́ю, єш, сов. в. замкну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Запирать, запереть. Замикайте, діти, двері. Шевч. Як коня вкрали, він тоді станю замкнув. Ном. № 6625. Прич. стр. Зами́каний. Це́рква замикана. Чуб. III. 40. 2) Заключать, заключить, запирать, запереть. Замикали Настю, — вона було таки втече. МВ. II. 47. 3) Заграждать, заградить, преграждать, преградить. Замкло їм мову. 4) — гу́бу, уста́. Зажать ротъ, принудить замолчать. Людям губи не замкнеш. Ном. № 6986. Як би вона знала, що я приїхала до неї з жалю над її долею нещасливою, то се замкнулоб їй уста. Г. Барв. 378. 5) — очі. Сомкнуть, закрыть глаза. Замкну я очі ворогам. Мл. л. сб. 300.
Замика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. замкну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Запираться, запереться. 2) Заключаться. Який Гнат тихий, а що у йому замикається. Черк. у. Чоловік, здається, нічого собі, але хто-й-зна, що в йому в середині замикається. Рк. Лев.
