Словарь української мови (1924)/завірюха

by Борис Грінченко

◀ завірчуватися

Словарь української мови Борис Грінченко З завірюха

завірюшливий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Завірю́ха, хи, ж. Вьюга, мятель. Аж гульк, — зіма впала, свище полем завірюха. Шевч. 84. Завірюха — треба кожуха. Ном. № 626. Ув. Завірю́шище.