в чужу (хату), заким свою збудую. Чуб. V. 121.
Заки́нути, ся. См. Закидати, ся.
Закипа́ти, па́ю, єш, сов. в. закипі́ти, плю́, пи́ш, гл. 1) Закипать, закипѣть. Казаночок закипає. Хата, 6. Закипіло синє море. Шевч. 48. 2) — кро́в'ю. Се́рце кро́в'ю закипа́є. Употребляется для выраженія высокой степени мучительныхъ душевныхъ страданій. Що в козака серце замірає, а в дівчини кров'ю закипає. Чуб. V. 135. 3) Начинать сердиться, разсердиться, разгнѣваться. Закипів же й я тоді: „Да ти, кажу, Якове, говори доладу!“ МВ. I. 107. То же значеніе — гніво́м. Злякаються усі правдиві люде і закиплять гнівом на нечестивих. К. Іов. 38. 4) Так шку́ра на тобі́ й закипи́ть! Будешь вся избита. Г. Барв. 287.
Закипі́лий, а, е. 1) Закипѣвшій. 2) — кро́в'ю. Покрытый запекшейся кровью. Кров'ю закипілий. Хата. XXI.
Закипі́ти. См. Закипати.
Заки́ркати, каю, єш, гл. О курицѣ: закудахтать, закричать: кир, кир! Кв.
Закиса́́ти, са́ю, єш, сов. в. закиснути, ну, неш, гл. Закисать, закиснуть. Очі закисатимуть. Мнж. 166.
Заки́слити. См. Закислювати.
Заки́слювати, люю, єш, сов. в. заки́слити, лю, лиш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать кислымъ; пропитывать, пропитать посуду кислымъ содержимымъ. Закислив мені своїм борщем горщик. Константиногр. у. Не буду макітри закислювати. Константиногр. у. 2) — ду́шу. Съѣсть чего-либо кислаго (натощакъ передъ выпивкой). Треба хоч душу закислити. Мнж. 167.
Заки́снути. См. Закисати.
Закихи́кати, каю, єш, гл. Закахикати.
Заки́хкати, каю, єш, гл. Засмѣяться сдержанно.
Заки́шкати, каю, єш, гл. Закричать: киш!
Закі́вець, вця, м. Металлическая скрѣпа, оковка на деревянныхъ предметахъ. Те ярмо було з заківцями залізними. Новомоск. у.
За́ківка, ки, ж. 1) Металлическая оковка конца палки, ке́лефа, топірця́. Шух. I. 275. 2) См. Коса. Шух. I. 169.
За́кіль, нар. Пока. Світи, зоре, на все поле, закіль місяць зійде. Мет. 37. Я в школі аж у трьох дяків учивсь, закіль навчивсь читання да писання. К. Дз. 232.
За́кім, нар. = Заким. Закім багатий стухне, то убогий опухне. Ном. № 5678.
За́кін, кону, м. Причастіе, св. дары. Є й такі стрільці, — але се вже дуже грішні, — що коли законюються (причащаються), то не проковтнуть закін. Шух. I. 234, 224.
Закінча́ння, ня, с. 1) Окончаніе. Чом же оце нема в мене сили до закінчання? К. ЧР. 384. 2) Конецъ, заключеніе.
Закінча́ти и закінчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Закончить, окончить. Весілля вже, бачте, закінчали. Г. Барв. 4. Люде живуть і бідніше, і живуть же якось! — закінчила вона тими словами свою річ. Левиц. Пов. 280.
Закінча́тися и закінчи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Закончиться, окончиться. А тисяча годів у тебе — день єдиний, вчорашній ніби день, що сю ніч закінчився. К. Пс. 24. День закінчився весільним бенкетом. Стор. М. Пр. 73.
Закі́п, ко́пу, м. Окопъ, окопанное мѣсто. Черк. у.
Закіпти́ти, пчу́, ти́ш, гл. 1) Закоптить. 2) Поднять пыль.
Закі́пчитися, чуся, тишся, гл. Окончить работать. Угор.
За́кла́д, ду, м. 1) Основаніе, фундаментъ. 2) Учрежденіе, заведеніе. 3) Количество неваленнаго сукна, какое можно положить въ валушку въ одинъ разъ. 4) Закладъ, пари. Давай у заклад на гроші. Грин. I. 213. Би́тись, захо́дити, іти́ у закла́д. Держать пари. Не заходи з дідьком у заклад. Ном. № 12593. Спор як хоч, а в заклад не бийсь. Ном. № 12595. Боже борони йти в заклад. Ном. № 12594. 5) На закла́д роби́ти підло́гу. Дѣлать полъ такъ, чтобы одна половица заходила за другую. НВолын. у. 6) За́кладом. Тихо, не спѣша. За́кладом роби́ти. Работать медленно, не спѣша. Ти все закладом: другий би се зробив до полудня, а ти до півночі. О лошадяхъ: тихой ровной рысью. Не шарпай коней, пускай їх закладом. Уман. у. За́кладом коси́ти. Брать косой при самой землѣ. НВолын. у.
Заклада́нка, ки, ж. Названіе сорта пла́хти. Черниг. у.
Заклада́ти, да́ю, єш, сов. в. закла́сти, ладу́, де́ш и заложи́ти, жу́, жиш, гл. 1) Закладывать, заложить чѣмъ что-либо, или что-либо за что. Рани мої смертельнії промивав, м'якенькою бавовною закладав. Мет. 440. Заклав він сокиру за пояс. Грин. I. 188. Молода… закладає молодому хустку за пояс. Грин. III. 515. 2) Накла-
