Словарь української мови (1924)/топорець

by Борис Грінченко

◀ тополя

Словарь української мови Борис Грінченко Т топорець

топорище ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Топоре́ць, рця́, м. 1) Ум. отъ топір. 2) Топорикъ, родъ трости съ топорикомъ (металлическимъ или деревяннымъ) вмѣсто набалдашника. Шух. I. 289, 128, 129. Гол. Од. 70.