Словарь української мови (1924)/закислювати

Словарь української мови
Борис Грінченко
З
закислювати
Берлін: Українське слово, 1924

Заки́слювати, люю, єш, сов. в. заки́слити, лю, лиш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать кислымъ; пропитывать, пропитать посуду кислымъ содержимымъ. Закислив мені своїм борщем горщик. Константиногр. у. Не буду макітри закислювати. Константиногр. у. 2) — ду́шу. Съѣсть чего-либо кислаго (натощакъ передъ выпивкой). Треба хоч душу закислити. Мнж. 167.