Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/577

Ця сторінка вичитана

Заду́маність, ности, ж. Задумчивость. Желех.

Заду́мати, ся. См. Задумувати, ся.

Заду́мливий, а, е. Задумчивый. Левиц. Правда, 1868. 461.

Заду́мувати, мую, єш, сов. в. заду́мати, маю, єш, гл. Задумывать, задумать. Голова задумала, а ноги несуть. Ном. № 6680. Задумав козак жениться. Мет. 78. Задумала мишва вчинить велике діло. Гліб. 10.

Заду́муватися, муюся, єшся, сов. в. заду́матися, маюся, єшся, гл. Задумываться, задуматься. Задумавсь, як собака в човні. Ном. Василько над квітками та зіллями сидить, задумався. МВ. II. 16.

Заду́мшливий, а, е. Задумчивый. Був якийсь задумшливий змалку. МВ. II. 18.

Задуна́йський, а, е. Находящійся за Дунаемъ, на правомъ его берегу. Нехай мене не ховають ні попи, ні дяки, нехай мене поховають задунайські козаки. К. С. 1883. IV. 739.

Задури́ти. См. Задурювати.

Заду́ркати, каю, єш, гл. Застучать. Прийшли вони перед небо, задуркали в царські врата. Гол. I. 234.

Заду́рювати, рюю, єш, сов. в. задури́ти, рю́, риш, гл. Забивать, забить голову, притупить умственныя способности. Мене, такого пана, сюди задурювать прийшла. Гліб. 59. Чоловік дурний, бо (жінка) задурила. Грин. II. 159.

Заду́ти. См. Задувати.

Заду́тий, а, е. Одутлый, обрюзглый. Дивися на його задуту пику. Мир. Пов. II. 78.

Заду́тися, дму́ся, дме́шся, гл. Опухнуть отъ сна, пьянства, болѣзни. Аж задувся від гульні та недоспаних ночей. Мир. ХРВ. 233.

Заду́ха, хи, ж. 1) Сильный, удушливый запахъ. Шпигнула у ніс хрінова задуха. Полт. у. 2) Спертый, удушливый воздухъ. 3) Засореніе дымовыхъ проходовъ въ печкѣ. Задуха десь зробилася, та й курить того. НВолын. у. 4) Удушье, астма. Вх. Зн. 19.

Задуши́ти, шу́, шиш, гл. Задушить. Сірко ліг на вовкові, наче хоче задушити. Рудч. Ск. I. 12.

Задуши́тися, шу́ся, шишся, гл. Задохнуться. Такий сморід, що й задушитися можна. Дещо, 53.

Заду́шний, а, е. 1) О воздухѣ: спертый. 2) Заупокойный, поминальный. — день. День всеобщаго поминовенія, родительская суббота.

Заду́шник, ка, м. = Сердак. Вх. Уг. 239.

Заду́шниця, ці, ж. Панихида по усопшимъ. Вх. Лем. 415.

Задуя́вка, ки, ж. = Задувка. Вх. Уг. 239.

Задьо́р, ру, м. Причина къ ссорѣ, дракѣ. Задьор між їми є. НВолын. у.

Задьо́рний, а, е. = Задирливий. Таке задьорне було, що до всякого так у вічі й лізе як тая оса. Кв. I. 234.

Задя́кувати, кую, єш, гл. Слишкомъ много благодарить. Константиногр. у.

Зає́дно, нар. 1) Вмѣстѣ. Що ж, — каже — або живі будем, або заєдно загинем. Волч. у. 2) Постоянно. Один чоловік купив собі хату… пожив там трохи, нічого не було, а потім того почала являтися оказія така: заєдно стеля кричить: „Ой упаду, ой упаду!“. ХС. IV. 29.

За́єць, за́йця, м. 1) Заяцъ. Бігає, як солоний заєць. Ном. № 6677. Боїться, щоб йому заєць дороги не перебіг. Ном. № 303. 2) Названіе вола съ прямыми толстыми и приподнятыми вверхъ рогами. К. С 1898. VII. 44. 3) Дѣтскія игры: а) охотники охотятся за зайцемъ. Ив. 60. б) то-же, что и сі́ра кі́шка. Ив. 47. Ум. За́йчик, за́йчичок, за́їнько. Зайчичок-стрибайчичок обгризує молоді пагонці на вишнях. О. 1861. V. 74.

За́єчка, ки, ж. Зайчиха. Вх. Зн. 20.

Зажада́ти, да́ю, єш, гл. Пожелать, потребовать.

Зажалі́ти, лі́ю, єш, гл. Пожалѣть. Не зажалієш батька в наймах. Мир. ХРВ. 343.

Зажалкува́ти, ку́ю, єш, гл. = Зажаліти.

Зажа́рити, рю, риш, гл. Начать быстро дѣлать что-либо. Як же воно зажарило (замололо дуже), то чорти його батька зна — ну прямо ж страшно і в млині сидіти. Грин. I. 39.

Зажарі́тися, рі́юся, єшся, гл. 1) Заалѣть. 2) Сдѣлаться яркимъ. По дощові як ся зажаріла озимина. Каменец. у.

Зажа́ртий, а, е. Ожесточенный, озлобленный.

Зажа́ртість, тости, ж. Ожесточеніе, злоба.

Зажартува́ти, ту́ю, єш, гл. Подшутить.

Зажа́ти. См. Зажинати.

Зажахті́ти, хчу, ти́ш, гл. Запышать, распалиться, начать испускать сильный