Словарь української мови (1924)/зажинати
| ◀ зажин | Словарь української мови З зажинати |
зажинки ▶ |
|
Зажина́ти, на́ю, єш, сов. в. зажа́ти, жну́, не́ш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать начало жатвы, начинать, начать жать. Родъ обряда, совершеніе котораго составляетъ обязанность старшихъ въ семьѣ. Ми, старії, тілько поїдемо поле зажати — молодіж заохотити. Станем удвох, по постаті прійдемо, нажнем удвох снопок, поблагословимо своїх робітників, та й додому з снопом первачком. Г. Барв. 16. 2) Зарабатывать, заработать жатвой. Я зажала торік штирі карбованці. Каменец. у. Зажнемо якого снопа. Г. Барв. 435. 3) При жатвѣ захватывать, захватить часть чужой нивы. Рядом жала удова, та все в його десятину і зажина. Драг. 71.