Словарь української мови
Борис Грінченко
З
задувати
Берлін: Українське слово, 1924

Задува́ти, ва́ю, єш, сов. в. заду́ти, дму́, ме́ш, гл. Задувать, задуть. На ніч стануть світло задувати. Макс. (1834), 158.