Задешеві́ти, ві́ю, єш, гл. Подешевѣть. Скрізь задешевіла горілка.
Заджерґота́ти, чу́, ти́ш, гл. Заговорить на непонятномъ языкѣ (преимущественно о евреяхъ).
Заджеркоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Заджерґотати. Як заджеркотіли жиди, то аж у вухах лящить. Славяносерб. у.
Заджижча́ти, жчу́, чи́ш, гл. Зажужжать. См. Задзижчати.
Задзвені́ти, ню́, ни́ш, гл. Зазвенѣть.
Задзвони́ти, ню́, ниш, гл. Зазвонить. Котл. Ен. II. 30. В неділеньку рано задзвонили дзвони. Мет. 95.
Задзвони́тися, ню́ся, нишся, гл. Зазвенѣть, зазвонить самому. Самі дзвоники задзвонилися. Грин. III. 117.
Задзеленьча́ти, чу́, чи́ш, гл. Зазвонить (о бубенчикахъ); зазвенѣть, забренчать.
Задзеленькоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Задзеленчати. Рудан. I. 77. Пан виняв, дав гроші. Той кинув в кишеню, аж задзеленькотіли. Драг. 54.
Задзє́кати, каю, єш, гл. Начать дзє́кати. Аф.
Задзижча́ти и задзичати, чу́, чи́ш, гл. = Заджижчати. Коли не коли задзижчить… роботяща бджола. Греб. 402. А мухи разом задзижчали: „Ось годі, не кажіть!“ Гліб. 114.
Задзігори́ти, рю́, ри́ш, гл. Быстро заговорить. Так задзігорила язиком, що він ледві встиг розібрати ті слова. Левиц. Пов. 67.
Задзюри́ти, рю́, ри́ш, гл. Политься струей. Харьк.
Задзюркота́ти и задзюркоті́ти, чу́, чеш и тиш, гл. Зажурчать. Домонтовиченко влучив Війтенка по лівій руці, — кров так і задзюркотала. К. ЧР. 306.
Задзюрча́ти, чу́, чи́ш, гл. Зажурчать. Тане сніг, задзюрчали по улицях струмочки. МВ. I. 28.
Зади́бати, баю, єш, гл. Начать ходить (о дѣтяхъ).
Задиви́тися. См. Задивлятися.
Задивля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. задиви́тися, влю́ся, вишся, гл. Засматриваться, засмотрѣться. Прийшло до неї мале пахоля, вона на його задивилася. Чуб. III. 419.
Задивува́ти, ву́ю, єш, гл. Удивиться. Й аж сі панове задивували. Kolb. I. 109.
Задивува́тися, ву́юся, єшся, гл. Задивиться, засмотрѣться съ удивленіемъ. Як би ви їхали надворсклянською низиною,… то задивувались би. О. 1861. XI. 101.
Задима́ти, ма́ю, єш, гл. Задувать, тушить. Каганець горить добре і його ніщо не задима. Дещо, 52. См. Задувати.
Задими́ти. См. Задимлювати.
Зади́мка, ки, ж. Снѣжный вихрь, мятель. Вх. Лем. 415.
Зади́млювати, люю, єш и задимля́ти, ля́ю, єш, сов. в. задими́ти, млю́, ми́ш, гл. Закапчивать, коптить, закоптить. Повісив задимлювати. НВолын. у. Стояла… сахарня з високим задимляним стовпом. Левиц. Пов. 370.
Задимува́ти, му́ю, єш, гл. Задымить. Коснеться гір — і гори задимують. К. Псал. 238.
Задина́ти, наю, єш, сов. в. задни́ти, дню́, ни́ш, гл. Вставлять, вставить дно. Як роблять липівку на мед, то намоче попереду той край, де дно повинно бути, а тоді й задинає. Волч. у.
Задира́к, ка, м. Пт. турухтанъ, Tringa pugnax. Вх. Пч. II. 15.
Задира́ка, ки, об. Задорливый человѣкъ. Нептунів син сподарь Мезап, боєць, ярун і задирака. Котл. Ен. Ум. Задира́чка.
Задира́куватий, а, е. = Задерикуватий. О. 1861. X. 37.
Задира́ти, ра́ю, єш, сов. в. заде́рти и задра́ти, деру́, ре́ш, гл. 1) Задирать, задрать, поднимать, поднять вверхъ. Біда вмерла і ноги задерла. Посл. Ворона літає, а дурень голову задирає. Ном. № 6404. 2) Задирать, задрать, начинать, начать ссору. 3) О коростелѣ: начинать, начать кричать. Як деркач котрого году задере поперед перепілки, то сіно буде дороге. Грин. I. 15.
Задира́тися, ра́юся, єшся, сов. в. заде́ртися, задра́тися, деру́ся, ре́шся, гл. 1) Задираться, задраться, подниматься, подняться вверхъ. Чуприна задралась угору. Рудч. Ск. II. 126. Ніс… задрався догори. Стор. М. Пр. 83. 2) Начинать, начать ссориться, поссориться, повздорить.
Зади́рга, ги, зади́рка, ки, ж. 1) Задоръ; ссора. Кіндрат на задиргу йде. НВолынск. у. 2) Заусеница. Камен. у. Ум. Зади́рочка.
Зади́ркуватий, а, е. = Задерикуватий.
Зади́рливий, а, е. = Задерикуватий. Греб. 409.
Зади́рчастий, а, е. О деревѣ: задирающійся. Задирчасте обіддя: ти його
