Заво́рити, рю, риш, гл. Загородить. См. Вір'я.
За́воріння, ня, с. = Ворота. Шух. 87.
За́ворітниця, ці, ж. См. Розлоги. Шух. I. 86.
Заворі́тній, я, є. 1) Находящійся за воротами. 2) Сторожъ при воротахъ, запирающихъ село къ полю. Як приїхали під самий коливорот, паніматка поспитала в заворітнього. Св. Л. 77.
Заворі́ття, тя, с. Мѣсто за воротами.
Заворкота́ти, чу́, чеш, гл. Замурлыкать. Не ззість пес, поки не поваля, а кіт, поки не заворкоче. Ном. № 12270.
Заворожи́ти, жу́, жиш, гл. 1) Заворожить, заколдовать, заговорить. Чого се ти сидиш як заворожений? Ти не втомився? МВ. (О. 1862. I. 99). 2) Поворожить, начать ворожить. Заворожи мені, волхве, друже сивоусий! Шевч. 264. Ой заворожи, да превражая бабо, де козацькії гроші? Грин. III. 598.
За́воро́т, ту, м. 1) Заливъ. Александров. у. 2) Головокруженіе. Борз. у. 3) Поворотъ, колѣно, изгибъ. На завороті річка глибока. НВолын. у. Рот без заворот. Ном. № 2849. 4) В за́вороті. По дорогѣ. Заходила в Д. Хоть і не в завороті мені була, та дуже бажала я побачити своїх перших господарів. МВ. I. 22.
За́воротень, тня, м. 1) Колѣно, изгибъ рѣки. Павлогр. у. 2) Холощенный, оскопленный бычокъ. Мнж. 180.
Заворо́тич, ча, м. Конецъ обода въ колесѣ телѣжномъ. Рудч. Чп. 250.
За́вороть, ті, ж. 1) = Заворотень 1. Мнж. 180. 2) Круговоротъ, водоворотъ, поворотъ воды противъ теченія. Там завороть: вода тече вниз, а то назад угору. Кобел. у. ( Залюбовск.).
Заво́рсити, ршу, сиш, гл. Нахмурить. Заво́рсений. Нахмуренный. Вх. Зн. 18.
Заво́рситися, ршуся, сишся, гл. Нахмуриться. Заво́рсилося на дво́рі. Небо въ тучахъ. Вх. Зн. 18.
Завору́ха, хи, ж. 1) Движеніе (въ толпѣ). 2) = Заверюха.
Заворуши́ти, шу́, шиш, гл. Зашевелить.
Заворуши́тися, шу́ся, шишся, гл. Зашевелиться. Котл. Ен. III. 22. Ком. I. 54. Затуркотіла і заворушилась підо мною земля. Стор. М. Пр. 42.
Заворча́ти, чу́, чи́ш, гл. Заворчать. У вас, у жінок, усе з очей! заворчав Наум. Кв. I. 25.
Завощи́ти, щу́, щи́ш, гл. Забрызгать воскомъ.
Завоюва́ння, ня, с. Завоеваніе.
Завоюва́ти. См. Завойовувати.
Завпе́рше, нар. Прежде всѣхъ. Ой мій пане, пане Іване, десь то ти забгався, що на ляхів став завперше, да й не сподівався. Макс.
Завсе(і)гда́, и завсігди́, нар. = Завсіди. Желех. Зевсегда будемо укупі. Кв. Драм. 302. Невіра завсігда невіра. Ном. № 896.
Завсі́ди, нар. Всегда. У скупого завсіди по обіді. Ном. № 4667. Голодному завсіди полудня. Ном. № 12097.
Завсі́дний, а, е. Всегдашній. Левиц. Правда, 1868. 448. Шух. I. 120. Въ значеніи обычный. Зрушили завсідній спокій життя. Мир. ХРВ. 256. Завсідні житечні турботи. Мир. ХРВ. 350.
Завсю́ди, нар. = Завсіди. Не роблять що вечора, завсюди. Чуб. I. 103. І завсюди, як тілько вони вкупі, — все оттак заведуться ласкавими словами одно 'дного шпигати. МВ. II. 82.
Завто́вш, завто́вшки, нар. Толщиною. Ударив кулаком у стіну, — так стіна й провалилась, дарма, що була така завтовшки, як у мужика хата. Рудч. Ск. I. 104.
Завторува́ти, ру́ю, єш, гл. Завторить. Завторує в срібні нути, аж ю звізди муся чути. Федьк.
За́втра, за́втре, нар. Завтра. Сьогодня пан, а завтра пропав. Ном. № 1152. На за́втра(е). На слѣдующій день, на другой день. Щоб на завтре на ранок рушники виткала. Рудч. Ск. II. 100. По за́втрьому. Послѣзавтра. Як сьогодні, так і завтра, як завтра, так і по завтрьому. Мир. ХРВ. 171.
Заву́злити, лю, лиш, гл. Завязать узломъ. Натяг вірьовку і став зав'язувати. Не вспів він удруге завузлити, як просунулась рука. Стор. М. Пр. 107.
Заву́шниці, ць, ж. мн. Опухоль за ушами.
Завча́с, нар. = Завчасу.
Завча́сний, а, е. Заблаговременный. Желех.
Завча́сто, нар. Зачастую. Тепер завчасто доводиться чувати. О. 1862. III. 31.
Завчасу́, нар. Заблаговременно, заранѣе. Мкр. Г. 4.
Завча́ти, ча́ю, єш, сов. в. завчи́ти, чу́, чиш, гл. Заучивать, заучить.
За́вше, нар. = Завжде. У мене чари
