ловиною внутрь отворяющуюся дверь; вращая стержень, а съ нимъ и пластинку, можно отпирать и запирать дверь. Чуб. VII. 383. Христя кинулась до надвірніх дверей… зачинила й закрутила заверткою. Мир. ХРВ. 216.
Заверша́ти, ша́ю, єш, сов. в. заверши́ти, шу́, ши́ш, гл. Завершать, завершить, заканчивать, закончить (крышу, стогъ, копну). Чуб. III. 390. Здорові та гарно завершені стоги пшениці та жита. О. 1862. X. 113. Иногда употребляется и вообще въ смыслѣ заканчивать, закончить, довершить. Бреши, бреши, гаразд заверши, під конець правду скажи та й забожись. Мнж. 166. Було, було, погано, а сей год завершило (т. е. дошло до высшей степени): ні хліб не вродив, ні огородина. Волч. у.
Заверю́ха, хи и пр. = Завірюха и пр.
Заверя́йка, ки, ж. Родъ запора деревяннаго. Вх. Лем. 414.
Завесели́тися, лю́ся, ли́шся, гл. Отдаться веселью.
Завести́, ся. См. Заводити, ся.
Завечері́ти и завечорі́ти, ри́ть, гл. безл. Повечерѣть.
Заве́штатися, таюся, єшся, гл. 1) Засуетиться. Вона завешталась по хаті, — дивлюсь, несе й черв'яка заморити. 2) Начать шляться. Парубок сидів удома, а це завештався по містах. 3) Засидѣться, загуляться. На току завештався: там молотять та віють. Харьк. У пасіці завештався. Харьк.
За́вжде, нар. Всегда. Ой де то ангели та пісню співають, Всевишняго Бога завжде вихваляють. Чуб. III. 384.
Завжде́нний, а, е. Всегдашній, постоянный. Треба їх до діла призвичаїти. От і почалось завжденне призвичаювання. Мир. ХРВ. 127.
За́вжди, нар. = Завжде. Чи що зроблю, куди піду, завжди серце в тузі. Чуб. V. 277.
За́вждішній, я, є. = Завжде́нний. То було завждішнє змагання. Мир. Пов. I. 149.
Завздалегі́дь, нар. = Заздалегідь.
Завздо́вж, завздо́вжки, нар. = Завдовжки.
Завзя́тий, а, е. Стойкій въ преслѣдованіи своей цѣли, упорный, неуступчивый; ожесточенный, неукротимый, злобный. Завзяте як перець, покіль не вийде на герець. Наш отаман Гамалія, отаман завзятий. Шевч. 60.
Завзя́тися, візьму́ся, мешся, гл. 1) Задаться цѣлью, упорно стремиться къ чему. Завзялись ляшки ще й багатії люде забрать, забрати тих бідних сирот. Чуб. V. 973—974. 2) — на ко́го. Взъѣсться, ожесточиться, напасть на кого. Писарь завзявся на мене. Каменец. у. Три селі завзялися на старшину. НВолын. у.
Завзя́тість, тости, ж. Отвага, стойкость въ преслѣдованіи цѣли, упорство, ожесточеніе, злоба. Воєнна буря закрутила, латинське серце замутила, завзятість всякого бере. Котл. Ен. IV. 63. Завзятістю сповняє Україну. К. ЦН. 201. В завзятості страшний. К. МБ. XI. 144. Господарство своє позаводили вони не так доглядом, як завзятістю. Їх усяке боїться, чи сусіда, чи наймит; з убогого вони уміють здерти своєю запомогою і з поденника викрутять останню краплю поту. Г. Барв. 162.
Завзя́то, нар. Стойко; упорно, неуступчиво; сильно. Попились завзято. Шевч. 454.
Завзя́ток, тку, м. Враждебныя чувства, непріязнь, злобное отношеніе къ кому. Має на мене завзяток. Вх. Зн. 18.
Завзя́ття, тя, с. Энергія, отвага, стойкость, неуступчивость, упорство. Колихали (отамана) на руках, вихваляючи його лицарське завзяття. Стор. M. Пр. 148. А в братів твоїх козаків багато завзяття. Макс. 1834. 86.
Завива́йка, ки, ж.? Бо на нас (дівчатах) плаття — все шовк та китайка, червона окрайка. A въ варіантѣ вмѣсто послѣдняго стиха: зверху завивайка. Мил. 51.
Завива́йлечко, ка, с. Ум. отъ завивайло.
Завива́йло, завива́ло, ла, с. 1) Бѣлая намітка или вообще кисея, которой повязываютъ новобрачную поверхъ очі́пка. Ой білеє завивайло да вічнеє покривайло. Нп. 2) Чалма. Сам на чердак виступав, турецьким білим завивалом махав. Ад. I. 216. Ум. Завива́йлечко.
I. Завива́ння, ня, с. 1) Завиваніе, свиваніе. 2) Обмотываніе, обертываніе. 3) = Завивайло. Глянь на поріг, діво, несуть твоє діло: білеє завивання, вішне покривання. Свад. п. Грин. III. 488. Ой твій братець із віком іде і біле завивання у віці несе. Мет. 208. Ум. Завива́ннячко. Грин. III. 435.
II. Завива́ння, ня, с. Завываніе. Левиц. Пов. 331.
I. Завива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зави́ти,
