Жереби́тися, блю́ся, би́шся, гл. Рожать (о кобылѣ). Кобила жеребиться.
Жере́бна, прил. Жеребая (о кобылѣ).
Жеребцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Быть жеребцомъ. Употреблено Котляревскимъ въ разсказѣ о превращеніи различныхъ народовъ въ животныхъ. Звіркує шведин вовком там, датчанин добре жеребцює. Котл. Ен. IV. 12.
Жере́бчик, ка, м. Ум. отъ жеребець.
Жереб'я́, я́ти, с. Жеребенокъ. Їхала Пречиста Мати на осляті, Сус Христос на жереб'яті. Грин. II. 35. Ум. Жереб'я́тко. Чуб. III. 452.
Жереб'я́чий, а, е. Жеребиный.
Жерела́тий, а, е. Съ большимъ отверстіемъ, съ большимъ жерломъ. То ж товста нитка, — намисто на неї не налізе. — Налізе: воно жерелате дуже. Черн. у.
Жере́ло́, ла́, с. и пр. = Джерело и пр. Під горою криниченька, там жерело б'є. Нп. Ум. Жере́льце.
Жерелу́ха и жерлуха, хи, ж. Раст. Lepidium Sativum.
Жере́льце, ця, с. 1) Ум. отъ жерело. 2) Горлышко бутылки. Черниг. у.
Жереп, пу, м. 1) Родъ горной сосны, Pinus mughus. З жерепу роблять ручки до кіся. Вх. Зн. 17. 2) Можжевельникъ, Juniperus communis. Вх. Зн. 17.
Жере́пмик, ка, м. Лѣсъ изъ жерепу. Вх. Зн. 17.
Жереті́й, тія́, м. Обжора, ненасытный. Аф. 401. Ув. Жеретія́ка. Чоловік зажеракуватий: йому все мало. Жеретіяка!
Жеретія́, тії́, ж. 1) Обжора. Аф. 401. 2) Змѣя лазящая по деревьямъ. Неначе холодна жеретія обвилась і здавила йому серце. Стор. М. Пр. 5.
Жеретія́ка, ки, м. Ув. отъ жеретій.
Же́рех, ха, м. Мелкій ледъ на рѣкѣ. Ворон.
Жере́цький, а, е. Жреческій.
Жерібна = Жеребна.
Жерлига, ги, ж. Большая удочка.
Жерли́стий, а, е = Джерелистий.
Жерло́, ла́, с. = Жерело. Знахарі жерло забили у криниці — тепер нема де напитись холодної водиці.
Жерля́нка, ки, ж. Родъ маленькой рыбки. Цыссь, Ятр. 39. Ум. Жерля́ночка. Лети, лети до озера, а в озері жерляночка: бери її вражу дочку, щоб не пила води-роси. Циссь, Ятр. 38.
Жерни́ця, ці, ж. = Стерня. Повели їх по жерниці, а жерниця ніжки коле. АД. I. 85.
Жерні́вка, ки, ж. = Жарнівка.
Жерства́, ви, ж. 1) = Жорства. 2) Родъ змѣи? Шух. I. 232.
Жерсти́на, ни, ж. Листъ жести. Ум. Жерсти́нка.
Жерсти́ти, рщу́, сти́ш, гл. Покрывать жестью.
Жерсть, ти, ж. Жесть.
Жерстяни́й, а́, е́. Жестяной. Купив собі самуварчик отой білий жерстяний. Харьк. Затрубили у жерстяний ріг у гетьманськім дворі. Мет. 436.
Жерстя́нка, ки, ж. Жестянка. Харьк.
Же́ртва, ви, ж. Жертва. Звелів з бичні волів пригнати, цапів з вівцями готувати — Плутону в жертву принести. Котл. Ен.
Же́ртвувати, вую, єш, гл. Жертвовать.
Же́рти, жеру́, ре́ш, гл. Жрать, пожирать. Дереться горло — чи би спало, чи би жерло. Ном. № 11316. І вороги нові роскрадають як овець нас і жеруть. Шевч. 230.
Же́ртівня, ні, ж. Жертвенникъ. К. Псал. 195.
Жо́ртка, ки, ж. См. Жердка.
Жертовник, ка, ж. Жертвенникъ (въ алтарѣ). Черк. у.
Жерть, ти, ж. = Жердь.
Жеруха́, хи, ж. 1) = Жорелуха. 2) — лісна́. Раст. Bursa pastoris. Лв. 97.
Жерце́м, нар. Алчно. Ненавидять, гонять, б'ють, жерцем пожирають. Чуб. V. 448.
Жеря́вий, а, е. Горящій, палящій, пламенный. Угор.
Же́стер, ру, м. = Жостір.
Жєс, жєсати и пр. = Жас, жасати и пр.
Жи́бець, бця, м. Раст.
Жибрі́й, рію́, м. = Жабрій. ЗЮЗО. I. 168.
Жив! меж. Звукоподраж. чириканью воробьевъ. Ном. № 10260.
Жива́ти, ва́ю, єш, гл. Поживать. Праведно в миру живали. Котл. Ен.
Живете́нь, тня, м. Подпочва. Любеч. См. Живець 2.
Живе́ць, вця́, м. 1) Сила, жизненная сила. Ще єсть для всякої незгоди живець у вожая твого. Мкр. Г. 35. 2) Мо-
