Дрегло, ла, с. ? Всякоє дрегло, разниє квіти. Чуб. III. 336.
Дрегну́ти, ну́, не́ш, гл. = Дремнути. А наймит справді мов божевільний дрегнув із поля додому. Не гледів і дороги. Г. Барв. 198.
Дрегота́, ти́, ж. = Дрігота. Все на бідного дрегота. Ном. № 1577.
Дре́ґес, са, м. = Дриґез. Він кладе дреґес за губу.
Дремену́ти, ну́, не́ш, гл. Быстро побѣжать, уйти. Мир. Пов. I. 158б. А кобила як дремене, аж курява встала. Рудч. Ск. І. 1.
Дре́млик, ка, м. Раст. Orchis morio.
Дремлю́га, ги, ж. Птица козодой, Caprimulgus europaeus. Черк. у.
Дре́нути, ну, неш, гл. = Дременути. До корчми дренув. НВолын. у.
Дренча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Деренчати. Голос їй дренчить. Св. Л. 103. Панотець давно хріп, аж вікна дренчали. Св. Л. 13.
Дрепену́ти, ну́, не́ш, гл. = Дременути.
Дрешпа́к, ка́, м. У овчинниковъ: когтеобразный желѣзный гребешокъ, которымъ расчесываютъ шерсть на обработанной уже овчинѣ. Вас. 153.
Дри́ве́тня, дриві́тня, дриво́тня, ні, ж. = Дрівітня. Чуб. VII. 387.
Дри́вотень, тня, м. = Дрівітня. Екатериносл. у. (Залюбовск.).
Дригави́ця, ці, ж. и пр. = Дрігавиця и пр.
Дриглі́, лі́в, м. мн. = Драглі. Вх. Зн. 16.
Дригті́ти, гчу́, ти́ш, гл. = Драгліти. О. 1862. VIII. 49.
Дриґ, меж., выражающее быстрое одноразовое движеніе ногой. Дриґ ногою! круть ріжками! Г. Арт. (О. 1861. III. 104).
Дри́ґавка, ки, ж. Руль. Ровен. у. Волын. г.
Дри́ґа́ння, ня, с. Быстрое движеніе ногою; судорожное подергиваніе членовъ.
Дри́ґа́ти, ґа́ю, єш, одн. в. дриґну́ти, ну́, не́ш, гл. Дѣлать быстрое движеніе ногою; судорожно подергиваться. Тут уміра, а ногою ще дриґа. Ном. № 3340. Не рад лях, що взяв по зубах, а він ще і ногами дриґає. Ном. № 868. А Потоцький ще гірш сміється: аж ніжками дриґа та регочеться. Стор. I. 192. І старому собаці дриґають жили. Ном. № 8695. Тепер вони сплять з перепою, не дриґне ні один ногою. Котл. Ен.
Дри́ґа́тися, ґа́юся, єшся, гл. Дѣлать судорожныя движенія, содрогаться. Зарізав барана, — і не дриґався. НВолын. у.
Дри́ґез, зу, м. Изгарь табачная, остающаяся въ трубкѣ и которую потомъ кладутъ себѣ за нижнюю губу.
Дриґну́ти. См. Дриґати.
Дриґону́ти, ну́, не́ш, гл. То-же, что и дриґну́ти, но обозначаетъ движеніе болѣе сильное. „Бісові груші! пробубонить: які спілі і над самісінькою головою висять, а ні одна ж то не впаде у рот!“ І щоб то дриґонуть ногою та штовхнуть об цівку, то і посипались би. Стор. I. 63.
Дриґу́лька, ки, ж. Фигура, сдѣланная ногами, какъ бы въ танцѣ. Задере голову (півень).... і витупцьовує-витупцьовує дриґульками! Ніби й справді танцює. Сим.
Дрижене́ць, нця́, м. = Драглі 2. Вх. Зн. 16.
Дрижени́на, ни, ж. = Дриженець. Желех.
Дрижифі́ст, фоста́, м. Пт. горихвостка, Phoenicurus. Вх. Зн. 16.
Дриз, за и зу, м. Хворостъ. Нема ні дри́за, зу. Нѣтъ ни прутика. Мнж. 179; нѣтъ ничего. Мнж. 162.
Дри́за да́ти. Побѣжать, убѣжать. Як дав дриза, дак так тілько п'ятами залопотів.
Дризну́ти, ну́, не́ш, гл. Побѣжать, удрать. Злякавсь Хома.... та кинувши москаля (що вів на мотузці), як дризне, так тілько й бачили Хому. Рудч. Ск. II. 176.
Дриль, ля, м. Снарядъ для сверленія.
Дрилюва́ти, лю́ю, єш, гл. 1) Сверлить дрилем. 2) Очищать крыжовникъ, смородину и т. п. отъ косточекъ.
Дри́ля, лі, ж. Дырка, просверленная дрилем.
Дри́мба, би, ж. 1) Пружинный музыкальный инструментъ изъ желѣза: его во время игры держатъ въ зубахъ, производя звукъ ударами пальца. 2) Неряха. 3) Женщина легкаго поведенія.
Дри́мба́ти, ба́ю, єш, гл. Танцовать, подплясывать. Найду собі цимбали, щоб ніженьки дримбали. Чуб. V. 1155.
Дри́ндати, даю, єш, гл. О лошади: бѣжать рысью. Вх. Уг. 237.
Дри́ндом, нар. Рысью. Дриндом іде кінь. Вх. Уг. 237.
Дри́пи, пів, м. мн. и дри́п'я, п'я, с.
