До-щер́ця, нар. До дна, до остатка. До-щерця повибірали воду в колодязі. Харьк. І що взнаю, добродії, все до-щерця роскажу. Сніп. 107.
До-ще́ти, нар. = До-щенту.
До́щечка, ки, ж. 1) Ум. отъ дошка. 2) Инструментъ у ткачей: дощечка съ рукоятью и съ просверленными въ равныхъ разстояніяхъ отверстіями, сквозь которыя проходятъ нити при снованіи ихъ на снувалку. МУЕ. III. 16.
До́щик, ка, до́щичок, чка, м. Ум. отъ дощ.
Дощи́на, ни, ж. Небольшая доска, дощечка. Ум. Дощи́нка. Мик. 480.
Дощи́стий, а, е = Дощуватий.
Дощи́ще, ща, м. Ув. отъ дощ.
Дощови́й, а́, е́. 1) Дождевой. За хмарами дощовими горить, сяє ясне сонечко. К. Досв. 181. Заміж іти — не дощову годину перестоять. Ном. № 8851. А як стане дощик накрапати, то знай, що твоя жінка дощовою росою умивається. Рудч. Ск. II. 102. 2) Дождливый. Дощове літо. Кролев. у. Вода дощова не солона. Ком. I. 16.
Дощови́тий, а, е = Дощуватий. Цей місяць увесь дощовитий. Зміев. у.
Дощомі́р, ру, м. Дождемѣръ.
Дощува́тий, а, е. Дождливый. Дощувате літо. Черк. у.
Дою́н, на́, м. Удой? По два доюни 'дбувать. Ном. № 13739. Такий доюн, що куди. Ном. № 1628.
Доя́нка, ки, ж. Время доенія.
Доя́р, ра́, м. Доильщикъ овецъ. Херс. г.
Доя́рка, ки, ж. Доильщица. Стала за доярку до корів. Св. Л. 322.
ʼДпе́рти, ся, гл. Сокращ. изъ одпе́рти, ся при предшествующей гласной.
Драб, ба, м. 1) Оборванецъ, бѣднякъ-босовикъ, босякъ. Мене мамка годувала, в папер обвивала, за богача 'ня строїла, а за драба дала, за пана єй обіцяла, — за жебрака дала. Гол. III. 233. 2) Раст. Viola arenaria Dec. ЗЮЗО. I. 141.
Драба́стий, а, е = Драбинчастий 2. Оддав Чіпці старого-старого драбастого гусарського коня. Мир. ХРВ. 364.
Драби́на, ни, ж. 1) Переносная лѣстница. Вас. 195. Чуб. VII. 388. Нема тії драбини, щоб до неба достала. Ном. № 394. 2) = Драбки. Чуб. VII. 402, 403. Kolb. I. 67. Занедужав чумаченько, на драбину похилився. Мет. 458. 3) Рѣшетка возлѣ яслей. Ум. Драби́нка, драби́ночка.
Драбина́стий, а, е = Драбинястий.
Драби́нник, ка, м. Кузовъ телѣги, обѣ драбини. (Залюбовск.).
Драби́нчастий, а, е. 1) = Драбчастий. Драбинчастий віз. Чуб. VII. 404. 2) Въ переносн. смыслѣ о скотинѣ: худой до такой степени, что видны ребра. Мені віддайте тільки отту драбинчасту кобилу. Стор. I. 39.
Драбиня́к, ка́, м. 1) = Драбчастий віз. КС. 1882. IV. 93. 2) Очень худая лошадь. НВолын. у.
Драбиня́стий, а, е = Драбинчастий.
Драбки́, кі́в, м. мн. Рѣшетки, составляющія боковыя стороны телѣжнаго ящика и имѣющія видъ небольшой лѣстницы.
Драбча́стий, а, е. О возѣ: драбча́стий віз. Возъ, въ ящикѣ котораго боковыя стороны состоятъ изъ драбкі́в.
Драгва́, ви́, ж. Топь, топкое мѣсто. См. Дрягва.
Драгле́нький, а, е. Ум. отъ драглий.
Дра́глий, а, е. 1) Студенистый. 2) Переносно: слабый, безсильный. Ум. Драгле́нький. Як маєш у руці що драгленьке, то пустити мусіш. МВ. (О. 1862. I. 85).
Драглина́, ни́, ж. Топь, трясина. См. Драгва.
Драглина́стий, а, е. Топкій. Драглинаста лука. Васильк. у.
Драглі́, лі́в, м. мн. 1) Студенистое вещество. Драгля́ми взяло́сь. Отъ разложенія превратилось въ полужидкую массу. Картопля зімою померзла, а не весну так драглями і взялась. Мир. Пов. II. 88. Той самий туман угорі видається нам хмарою, а не так, як думають, що ніби то хмара схожа на драглі. Дещо. 2) Кушанье: студень. Чуб. VII. 444. 3) Раст. Tremella mesentherica Rety. ЗЮЗО. I. 139.
Драглі́ти, лі́ю, єш, гл. 1) Превращаться въ студенистое вещество, дрожать подобно студенистому веществу. 2) Нависнуть (о тучахъ). Чи не буде снігу: там такі білі хмари драгліють. МВ. II. 121.
Драгно́, на́, с. Грязь, болото. В сіни раз-у-раз вода з стелі натікає, то там вже таке драгно. Черк. у.
Драговина́, ни́, ж. = Дряговина. Там колись болото було, а тепер така драговина, аж страшно, як ідеш. Канев. у.
Драголю́б, ба, м. Раст. а) Mentha arven-
