каже гайдамака, дослухавши сотниківну. Стор. I. 35. 2) Слышать, услышать. Що дослуха — наче крізь воду проточну. МВ. (О. 1862. I. 81). Як річ таку суддя дослухав, низенько поклонивсь, потилицю почухав. Греб. 380.
Дослу́хуватися, хуюся, єшся и дослуха́тися, ха́юся, єшся, гл. сов. в. дослу́хатися, хаюся, єшся, гл. Прислушиваться, прислушаться. Цссс.... засичав Загнибіда, і знову почав дослухатись. Мир. Пов. II. 73. Прочитав батюшка вдруге. Баба дослухалася і вгадала, що так воно й єсть. Левиц. I. 70.
Досмали́ти. См. Досмалювати.
Досма́лювати, люю, єш, сов. в. досмали́ти, лю́, лиш, гл. = Дошмалити.
Досме́ркатися, каюся, єшся, гл. Досидѣться въ гостяхъ до сумерекъ. От я й досмеркалася. Гадяч. у.
Досмика́ти, ка́ю, єш, сов. в. досми́кати, каю, єш, гл. Додергивать, додергать.
Досми́катися, каюся, єшся, гл. Додергаться.
Досми́кування, ня, с. Додергиваніе.
Досми́кувати, кую, єш, гл. = Досмикати.
Досмоли́ти. См. Досмолювати.
Досмоли́тися, лю́ся, лишся, гл. Досмолиться.
Досмо́лювати, люю, єш, сов. в. досмоли́ти, лю́, лиш, гл. Досмаливать, досмолить.
Досни́тися, сню́ся, сни́шся, гл. Окончиться сну. Сей сон мені, Заїро, не доснився. К. МБ. XI. 145.
Досні́дати. См. Доснідувати.
Досні́датися, даюся, єшся, гл. Дозавтракаться.
Досні́дувати, дую, єш, сов. в. досні́дати, даю, єш, гл. Оканчивать, окончить завтракать. Доснідуй уже швидче, бо день не стоїть. Харьк.
Досновиґа́ти, ґа́ю, єш, гл. Доплестись.
Досновиґа́тися, ґа́юся, єшся, гл. Дошляться, дошататься.
Доснува́ти, ную́, є́ш, гл. Окончить основу (въ тканьѣ).
Доснува́тися, ную́ся, є́шся, гл. Оканчиваться основѣ (въ тканьѣ). 2) = Досновиґатися.
Досо́вдати(ся), даю(ся), єш(ся), гл. = Досовкатися.
Досо́вкатися, каюся, єшся, гл. Доплестись, добраться. Та вже й нерано. Поки то досовкаюся додому. Осн. 1862. VI. 31.
Досоли́ти, ся. См. Досолювати, ся.
Досоло́джувати, джую, єш, сов. в. досолоди́ти, джу́, ди́ш, гл. Добавлять, добавить сладкаго куда нибудь.
Досо́лювати, люю, єш, сов. в. досоли́ти, лю́, лиш, гл. Досаливать, досолить. Не досолить, — не доїсть. Ном. № 12379. Треба досолити огірки. Васильк. у.
Досо́люватися, лююся, єшся, сов. в. досоли́тися, лю́ся, лишся, гл. Досаливаться, досолиться.
Досо́х(ну)ти. См. Досихати.
Доспа́ти, ся. См. Досипати, ся.
I. Доспіва́ти. См. Доспівувати.
Доспі́вувати, вую, єш, сов. в. доспіва́ти, ва́ю, єш, гл. Допѣвать, допѣть.
II. Доспіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. доспі́ти, пі́ю, єш, гл. Дозрѣвать, дозрѣть. Доспіла єси, моя ясочко, як повний колос на ниві. К. Орися. (ЗОЮР. II. 200). Нехай цвіте, нехай тим часом доспіває. Г. Арт. (О. 1861. III. 96).
Доспі́лий, а, е. Спѣлый, созрѣвшій. Доспіле яблуко. Левиц. Пов. 290.
Доспі́ти. См. II. Доспівати.
До́спі́х, ху, м. Успѣхъ, успѣшность. А в ділі все нема доспіху, — куди ні глянеш, — все не те. Алв. 9.
Доспорожня́тися, ня́юся, єшся, гл. Все опорожнить до того, что.... Доспорожнялася уже: затого і на кашу нічого.
До́ста, нар. = Досить. Гол. III. 219.
Достава́ти, стаю́, є́ш, сов. в. доста́ти, ну, неш, гл. 1) = Діставати. У такого й чорт ладану не достане. Ном. Ой хто мені царь зілля достане, той зо мною на рушничку стане. Мет. 104. Ідіть зо мною на Черкеню долину гуляти, слави лицарства козацькому війську доставати. Макс. (1849), 82. Над річкою над Дунаєм орли загравали, а козаки отамана з неволі достали. Мет. 429. У неділю города достали. 2) Доставать, достать, достигать, достичь. До пліч достати.
Достава́тися, стаю́ся, є́шся, сов. в. доста́тися, та́нуся, нешся, гл. = Діставатися. 1) Пішла душа по руках, та й чортові досталась. Ном. № 8836. Не попущу тебе, мила, иншому достаться. Мет. 40. 2) Стоїть над морем: ніяк на острів не достанеться. Рудч. Ск. Як
