миски, як свиня до корита. Доваливсь, як віл до браги. Ном. № 12199.
Довари́ти, ся. См. Доварювати, ся.
Дова́рювати, рюю, єш, сов. в. довари́ти, рю́, риш, гл. 1) Доваривать, доварить. Доварити борщ треба, а то сирий. 2) Придѣлывать, придѣлать (о кузнечной работѣ). Адже ви знаєте Олексія?“ — Якого се? — „Коваля.... що доварив вам кочергу, а оце недавно чаплію зробив . Кв.
Дова́рюватися, рююся, єшся, сов. в. довари́тися, рю́ся, ришся, гл. Довариваться, довариться. Довариться сироті в животі. Ном. № 10706.
До́вба, би, об. Рябой. Дівка вже давня була, погана, ряба.... її довбою звано. Осн. 1862. VIII. 8.
Довба́ло, ла, м. 1) Долбящій что нибудь. Черном. 2) Дятелъ. Вх. Пч. II. 13.
Довба́льня, ні, ж. Станокъ для выдалбливанія въ ступицѣ дыръ для спицъ. Сумск. у.
Довба́ння, ня, с. Долбленіе.
Довба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Долбить. Вода і камінь довба. Ном. № 1097. 2) Ковырять. Довбати в носі.
Довба́тися, ба́юся, єшся, гл. 1) Ковыряться. 2) Копаться, рыться. Все в кишені довбавсь. Кв. I. 9.
Довба́ч, ча́, м. 1) = Довбало 1 и 2. Вх. Пч. II. 13. Шух. I. 23. 2) Человѣкъ, твердящій одно и то же. Черном.
Довбе́нька, ки, ж. Ум. отъ довбня = Довбешка. Довбенькою выбойщикъ прибиваетъ намазанную краской форму къ полотну. Гол. Од. 58.
Довбе́ха, хи, довбе́шка, ки, ж. 1) Колотушка. Чуб. III. 13. Вас. 175. Пристань, пристань до вербунки, будеш їсти з маслом булки; будеш їсти, будеш пити, довбешкою воші бити. Ном. № 12511. 2) Тупица, тупая голова.
До́вбиш, ша, м. Литаврщикъ. Серед базару став коло стовпа довбиш та й почав бити в бубни. К. ЧР. 373.
До́вбишка, ки, ж. Жена литаврщика.
Довбі́ння, ня, с. = Довбання.
До́вбня, ні, ж. Большой деревянный молотъ. Носиться, як дурень з довбнею. Ном. № 2592. Ідіть по довбню, — нехай іде волів бить, бо не хочуть води пить. Рудч. Ск. I. 47.
Довбня́к, ка́, м. Болванъ, глупый, какъ довбня. Черном.
До́вбом, нар. Долбя. Узяв ніж та так довбом і б'є у голову чоловіка. Волч. у.
Довбти́, бу́, бе́ш, гл. = Довбати. Нужда і камінь довбе. Ном. № 9770.
Довбти́ся, бу́ся, бе́шся, гл. = Довбатися.
Довбу́н, на́, м. = Довбач.
Довг, гу, м. Долгъ. Узяв його дідько за старий довг. Ном. № 8314. Голод мутить, а довг крутить. Ном. № 10654. Ум. Довжо́к. Чуб. V. 1095.
Довга́вий, а, е = Довгастий. Вх. Лем. 411.
Довга́ль, ля́, м. 1) Высокій и худой человѣкъ. Черном. 2) Кузнецкій молотокъ съ острымъ и длиннымъ носомъ.
Довгана́стий, а, е = Довгастий.
Довга́нь, ня́, м. = Довгаль 1.
Довганя, ні, ж. = Веретільник. Вх. Пч. II. 16.
Довга́стий, а, е. Продолговатый. Довгастий кінь. НВолын. у. Ум. Довга́стенький. Довгастенькі груші. Черк. у.
Довга́сто, нар. Продолговато.
Довге́ла, ли, довге́ля, лі, об. = Довгаль 1. Черном.
Довгеле́зний, а, е = Довжезний.
Довгелю́чий, а, е = Довжелезний. Харьк. у.
Довге́нний, а, е. Очень длинный. Довгенні вуси. К. С. 1883. XI. 500.
До́вгий, а, е. 1) Длинный. У вола язик довгий, та говорить не може. Ном. № 5388. Чеше довгі коси. Шевч. 25. 2) Долгій, продолжительный. Не за довгий час це зробилося. НВолын. у. Дай дні довгі нам жити, щоб тебе хвалити. Чуб. III. 332. У віку́ до́вгий. Долговѣчный. Да бувай же здоров і у віку довгий не сам собою, з своєю жоною. Мет. 330. До́вга лоза́. Игра мальчиковъ, состоящая въ прыганіи черезъ товарищей. О. 1861. XI. 35. (Св.). Ив. 66. Скакати в довгої лози. Левиц. Діво́ча до́вга лоза́. Родъ хороводной игры. О. 1861. XI. С. 35. Ум. Довге́нький, довге́сенький. Левиц. Пов. 11.
До́вгість, гости, ж. Долгота, длина.
До́вго, нар. 1) Длинно. 2) Долго, продолжительно. Добро довго пам'ятається, а зло ще довше. Ном. № 4434. Ум. Довге́нько. І довгенько ви жили з ним. МВ. II. 35.
Довгобра́зий, а, е. Длиннолицый. Левиц. КС. 4. Лице довгобразе. Мир. ХРВ. 4.
Довго́вастий, довго́ватий, а, е. Продолговатый. Канев. и Черкас. у. Ставочок довговастий.
