Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
довбня
Берлін: Українське слово, 1924

До́вбня, ні, ж. Большой деревянный молотъ. Носиться, як дурень з довбнею. Ном. № 2592. Ідіть по довбню, — нехай іде волів бить, бо не хочуть води пить. Рудч. Ск. I. 47.