Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
довбати
Берлін: Українське слово, 1924

Довба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Долбить. Вода і камінь довба. Ном. № 1097. 2) Ковырять. Довбати в носі.