Діди́чний, а, е. Доставшійся отъ дѣда, наслѣдственный, помѣщичій. К. ЦН. 290.
Ді́дичок, чка, м. Ум. отъ дідок.
Діди́ще, ща, м. Ув. отъ дід.
Ді́дів, ова, ве. Дѣдовъ, принадлежащій дѣду. Дідова дочка. Дідового сусіда молотники. Ном. № 9350. Пан глянув на дідів город. Чуб. Зробила дідовій дочці так, щоб вона козою побігла. ЗОЮР. II. 24.
Діді́вський, а, е. 1) Дѣдовскій, предковскій. Спом'яни на них дідівську, прадідівську славу. Хата. 108. Твій рід на срібло проміняв звичай дідівський, старосвітський. Сніп. 98. 2) Нищенскій.
Діді́вщина, ни, ж. 1) Дѣдовщина, наслѣдіе, оставшееся послѣ дѣда. 2) Время, въ которое жили дѣды. Свідок слави дідівщини з вітром розмовляє, а внук косу несе в росу, за ними співає. Шевч. 48.
Ді́дко, ка, м. = Дідько. Нехай тебе не несе дідко, де людей рідко. Ном. № 5894.
Ді́до, да, м. 1) Дѣдъ. 2) То-же, что пе́сик въ ткацкомъ станкѣ. МУЕ. III. 24. Ум. Ді́донько.
Дідова́, ви́, ж. соб. 1) Старики. 2) Нищіе.
Дідови́н, на, м. Нищій. За дідовином, за його сином тра рано вставати, торби латати. Гол. II. 688.
Дідові́д, во́да, м. Тотъ, кто водитъ слѣпыхъ нищихъ. НВолын. у. Шух. I. 33.
Дідовни́к, ку, м. Раст. Arctium Lappa L. ЗЮЗО. I. 112. Cirsium lanceolatum Scop. ЗЮЗО. I. 118.
Дідо́к, дка́, м. 1) Старичекъ. Рудч. Ск. II. 108. Чуб. I. 155. 2) Жгутъ соломы, обмотанный валом и прибиваемый по краямъ дверей отъ холода. Мнж. 179. 3) Деревянный шаръ, величиною въ куриное яйцо, употребляемый въ игрѣ, которая также называется дідок. Ив. 25. Ум. Дідо́чок. Чуб. V. 844. Задумав дідочок, задумав жениться. Нп.
Ді́донько, ка, м. Дѣдушка. Ум. отъ дідо. Ой, дідоньку, дідоньку, шовковая борода. Нп.
Дідо́чок, чка, м. Ум. отъ дідок.
Дідува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Быть дѣдомъ; жить дѣдомъ. Ми будемо дідувати по пасіках тихо. К. Досв. 125. 2) Нищенствовать. 3) Быть сторожемъ на бахчѣ. Оце ти дідуєш у Грицька на бакші? Волч. у. Оце я на баштані дідую. Лебед. у.
Дідуга́, ги́, дідуга́н, на, м. Ув. отъ дід. Ой ти — старий дідуга, ізігнувся як дуга. Нп. Старий уже був дуже дідуган той Грива. К. Орися. (ЗОЮР. II. 201). Зустрічає по дорозі діда. Такий сивий дідуган, а борода зовсім біла аж до пояса. Рудч. Ск. II. 79.
Діду́нь, діду́ньо, ня, м. 1) Дѣдушка. Св. Л. 274. Помолись, дідуню, за умершого татуня. Чуб. III. 28. Ум. Діду́нечко. Чуб. V. 1130. 2) Діду́нь. Насѣк. Dorcadion holosericeum. Вх. Зн. 78.
Діду́сенько, діду́сечко, діду́сик, ка, м. Ум. отъ дідусь.
Дідусі́в, се́ва, ве. Дѣдушкинъ.
Діду́сь, діду́сьо, ся, м. = Дідунь. К. ЧР. 4. Ном. № 5677. Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер. Шевч. 205. Ум. Діду́сенько, діду́сечко, діду́сик. Мет. 472.
Діду́х, ха́, м. или діду́ха, хи, ж. 1) Солома, которую стелятъ въ хатахъ наканунѣ Рождества Христова. О. 1861. XI. Св. 60. Чуб. I. 44. III. 437. 2) Фитиль, напитанный остатками отъ перечистки воску. 3) Пробка изъ соломы. 4) Связка тростника или соломы, употребляемая для загорожи или обшивки стѣнокъ куреня и т. п. Чуб. VII, 379.
Ді́дчий, а, е. Чертовъ, чертовскій. Гол. III. 343. I. 252. Санна їзда — ангельська їзда, але дідчий виворот. Ном. № 11433. Дідчая мати видала, щоб сова зайця імала. Ном. № 6889. Ді́дче ребро́. Раст. Valeriana officinalis L. ЗЮЗО. I. 140.
Ді́дько, ка, с. Чортъ, дьяволъ, домовой. Грин. III. 385. Дівчинонько, приніс тебе дідько, розсіяв я пшениченьку рідко. Мет. 28. Який би враг примусив мене жартувать із гетьманом, коли б сам куций дідько не засів мені в серці. К. ЧР. 164. Дідько не дідько, а й людей таких рідко. Козел. у. Ді́дька ма́ти. Не имѣть ничего. В кишені дідька має. Рудч. Чп. 122.
Дієви́й, а́, е́. Дѣйствующій. Дієві осо́би, д. лю́де. Дѣйствующія лица въ сценическихъ произведеніяхъ. К. Бай. 5.
Дієписа́ння, ня, с. = Дієпись.
Дієпи́сний, а, е. Историческій.
Дієпись, сі, ж. Исторія. Закр.
Діє́та, ти, ж. Ландтагъ, рейхстагъ (въ Венгріи). Гол. III. 261. Повідают люде, же дієта буде.... Найяснійший краль наш
