Словарь української мови (1924)/дідунь

by Борис Грінченко

◀ дідуган

Словарь української мови Борис Грінченко Д дідунь

дідуньо ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Діду́нь, діду́ньо, ня, м. 1) Дѣдушка. Св. Л. 274. Помолись, дідуню, за умершого татуня. Чуб. III. 28. Ум. Діду́нечко. Чуб. V. 1130. 2) Діду́нь. Насѣк. Dorcadion holosericeum. Вх. Зн. 78.