Словарь української мови (1924)/дідько
| ◀ дідчий | Словарь української мови Д дідько |
дієвий ▶ |
|
Ді́дько, ка, с. Чортъ, дьяволъ, домовой. Грин. III. 385. Дівчинонько, приніс тебе дідько, розсіяв я пшениченьку рідко. Мет. 28. Який би враг примусив мене жартувать із гетьманом, коли б сам куций дідько не засів мені в серці. К. ЧР. 164. Дідько не дідько, а й людей таких рідко. Козел. у. Ді́дька ма́ти. Не имѣть ничего. В кишені дідька має. Рудч. Чп. 122.