Ґе́дкати, каю, єш, гл. = Лоскотати 1. Вх. Лем. 407.
Ґе́дло, ла, с. Приказъ. Розіслав же Іван Рижка ґедло по всім селі. ЗЮЗО. II. 558.
Ґезу́нд, ду, м. Здоровье. Трудно працювати, як ґезунду чорт-ма. Бердич. у. Як у чоловіка нема ґезунда, то він і клочча не варт хунта, тоді його в гармату та й стріляй за хату. Ном. № 8130.
Ґел! меж., выражающее крикъ гусей. Аф. 357.
Ґе́лґати, ґаю, єш, гл. О гусяхъ: кричать. Аф. 357.
Ґелева́ч, ча, м. Брюханъ. Угор.
Ґе́лево, ва, с. Брюхо. Угор.
Ґеле́та, ти, ж. Деревянный сосудъ, боченокъ. Угор. Ум. Ґеле́тка. Купують ґелетку сиру. МУЕ. III. 40. См. Гелета.
Ґелетя́, тя́ти, с. Деревянный сосудъ для молока. Желех.
Ґе́лка, ки, ж. Шишка, опухоль. Гріх згадувати на Різдво біб, бо будуть викидати ґелки на шиї. ЗЮЗО. II. 381.
Ґелкота́ти, кочу́, чеш, гл. = Ґелґати. Гуси з радощів сичали й ґелкотали. Бор. 25.
Ґе́льґів, ґова, м. Орудіе древосѣковъ въ родѣ топора, у котораго вмѣсто широкаго лезвія подобіе птичьяго клюва внутрь загнутаго. Части: деревянное топори́ще, обу́х, па́зухи (стѣнки отверстія для топорища), фавда — четырехгранный клювъ съ дзюбко́м на концѣ; отъ удара дзюбок впивается въ конецъ бревна, которое древосѣкъ потомъ тащитъ, держа за топорище. Шух. I. 175, 176.
Ґелю́х, ха́, м. 1) Внутренности, потроха. Угор. 2) Брюхо. Угор. 3) Брюханъ. Угор.
Ґемзати, мжу, жиш, гл. = Лоскотати. Вх. Уг. 235.
Ґензу́ра, ри, ж. Раст. Gentiana. Желех. Вх. Зн. 13.
Ґер, ру, м. Раст. Aegopodium. Вх. Пч. II. 37.
Ґерґа́вка, ки, ж. Горло. Желех.
Ґерґели́ця, ці, ж. Раст. Calandra granaria. Вх. Пч. II. 26.
Ґерґе́лі, лів, м. мн. Гуси крупной породы. Александров. у.
Ґерґе́ра, ри, ж. = Ґарґара. Ном. № 13620.
Ґерґета́ти, ґечу, чеш, гл. 1) = Ґелґотати. Гуси усе ґерґечуть. О. 1861. I. 322. 1) = Джерґотати.
Ґерґе́тня, ні, ж. 1) = Ґеґання. 2) = Джерґіт 2. Жидівська ґерґетня. Херс. у. Слов. Д. Эварн.
Ґерґе́цки, цок, ж. мн. = Ґарґачки. Вх. Лем. 407.
Ґерґе́чник, ка, м. Кустъ, кусты крыжовника, Ribes grossularia. Вх. Лем. 407. См. Аґрус.
Ґерґота́ння, ня и ґерґоті́ння, ня, с. 1) Крикъ гусей, индюковъ. 2) Разговоръ на непонятномъ языкѣ.
Ґерґота́ти, ґочу́, чеш и ґерґоті́ти, ґочу́, ти́ш, гл. 1) Кричать (о гусяхъ, индюкахъ). Рябко спитать хотів, але Рябків язик був в роті спутаний, неначе путом з лик і ґерґотів щось як на сідалі индик. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ.). 2) Говорить на непонятномъ языкѣ.
Ґе́рда́н, ну, м. Шерстяная повязка въ формѣ широкой ленты, которую въ Галиціи дѣвушки носятъ на головѣ; если же она носится на шеѣ, то на ней нашиваются разноцвѣтныя бусы; подобною же повязкою украшаются и шляпы парней. Kolb. I. 38, 40, 36.
Ґере́ґа, ґи, ж. Волчокъ. Вх. Зн. 13.
Ґерлак, ка́, м. Овца, зачахнувшая отъ болѣзни. Ананьев. у.
Ґерля́нка, ки, ж. См. Єтір з прутя.
Ґерува́ти и ґирува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Править возомъ, лошадьми. Мнж. 181. 2) Направлять возъ, катя его задомъ впередъ, держась за оглобли. 3) Направляться. Ґируємо аж у саму столицю. Шевч. (О. 1861. X. 3). 4) Срывать, стаскивать. Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з пліч ґирує. Греб. 376. 5) Запрашивать (о цѣнѣ). Що це він ґерує? Дорого ґерує за вола. Мнж. 181. См. Керувати.
Ґе́цатися, цаюся, єшся, гл. = Ґедзатися. Ой із гори та в яр ґецився товар. Каменец. у.
Ґзимс, су, м. Карнизъ. Подольск. г. Волын. г.
Ґзи́тися, ґжу́ся, ґзишся, гл. = Дрочитися (о скотѣ). Корова ґзится. Вх. Уг. 235.
