5) = Суреля. Одкидав сурелі (або гуркала). Ном. № 10879.
Гу́ркати, каю, єш, гл. 1) Стучать, грохотать. Прибіг він до хати, став у двері гуркать. Рудч. Ск. I. 170. Дощечка густиме та гуркатиме. Чуб. III. 99. Гуркали дверима. Левиц. Пов. 167. См. Грюкати. 2) О доеніи: сразу выжимать молоко изъ всего вымени. Вівчар.... ловить (вівцю) за дійки і уперед їх продоює пальцями; потім гуркає рукою відразу з цілої и́кри. Шух. I. 193. 3) Ворковать. Голуб гуркат. Вх. Лем. 406.
Гу́ркіт, коту, м. Стукъ, грохотъ. Желех. У млині такі гуркоти, туркоти, що не дай Господи. ЕЗ. V. 197.
Гу́ркнути, ну, неш, гл. Однокр. в. отъ гуркати. 1) Стукнуть, грохнуть. Ганна гуркнула дверми, аж вікна задзвеніли. Левиц. I. 54. См. Грюкнути. 2) Крикнуть басомъ. Чого ти кричиш на мене? — гуркнув він басом. Левиц. Пов. 59.
Гурко́та́, ти, ж. 1) = Гуркіт. 2) Мурлыканіе. А на кота — гуркота, а на діти — дрімота. Мет. 3.
Гуркота́ти, кочу́, чеш, гл. 1) Грохотать, стучать. 2) Ворковать. Ой ну люлі, люлі! налетіли гулі, стали гуркотати, що дитині дати. Дѣтск. пѣсня. Ой голуб гуде, голубка гуркоче. Чуб. V. 280.
Гуркоті́й, тія́, м. Стучащій, неспокойный человѣкъ. Рк. Левиц.
Гуркоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Гуркотати 1. Грин. III. 673. Стукотить, гуркотить, як сто коней біжить. (Загадка: грім). Ном. стр. 291, № 47. На горищі шось стука та гуркотить. Мнж. 130. За громом громи гуркотять. Греб. 374.
Гуркотли́вець, вця, м. Лѣсной голубь, дикій, сизый голубь, Columba oenas. Вх. Пч. II. 9.
Гуркотли́вий, а, е. 1) Производящій стукъ, грохотъ, грохочущій. 2) Воркущій.
Гуркотли́вочка, ки, ж. Ласкат.: воркующая. Чи забула, голубонько-гуркотливочко, чого бігла сюди? МВ. II. 114.
Гуркотне́ча, чі, ж. Сильный стукъ, стукотня, грохотъ. Там таку гуркотнечу підняли, що страх!
Гуркотня́, ні́ и гурко́тнява, ви, ж. = Гуркотнеча. Черк. у.
Гу́рма, ми, ж. Толпа. За нею хлопці гурмою ходять. Чуб. V. 215. См. Юрма.
Гурма́н, на́, м. = Гуска 2. Желех.
Гурма́нка, ки, ж. 1) Большой комокъ овечьяго сыру. Желех. Вх. Зн. 12. 2) = Гуска 2. Желех.
Гурмано́м, нар. Кучей, толпой. Желех.
Гу́рмом, нар. Толпой, гурьбой. А ззаду йшли під бунчуком червоним татари гурмом. К. МБ. XI. 154.
Гуро́к, рка́, м. = Огірок. Ном. № 6660. Маркев. 153. Ум. Гуро́чок. Повна як гурочок. МВ. I. 8.
Гуро́чковий, а, е. Одна изъ разновидностей зеленаго цвѣта (о матеріи). Який очіпок до лиця: чи гурочковий, чи кумачевий, чи квітчастий. Г. Барв. 338.
Гуррика́н, ну, м. Ураганъ. І мов той гуррикан ширококрилий я мчусь. К. МБ. XI. 144. Тучі, що вітрами гонить-крутить гуррикан летучий. К. МБ. XI. 142.
Гурт, та́, м. 1) Стадо (о скотѣ). По сусідству чужі гурти і отари скрізь паслись. Стор. II. 8. 2) О людяхъ: толпа, собраніе, общество, компанія. Женуть гуртами християн у колізей. Шевч. 613. У гурті, то й смерть не страшна. Ном. № 10721. У гурті каша їсться. Ном. № 10731. Просимо до гурту. МВ. (О. 1862. III. 57). 3) О неодушевленныхъ предметахъ: группа. Кожну зірку нарізно не запримітиш, а хиба тільки цілий гурт їх. Ком. Р. I. 50. 4) В гурт, до гу́рту. Въ одно мѣсто, вмѣстѣ. Вовк, медвідь і кабан зібрались у гурт. Рудч. Ск. I. 22. Проциндрив Солопій горох і просвистав, а за горохом в гурт і жито, і пшеницю. Г. Арт. (О. 1861. III. 96). Ходім же до гурту. Стор. II. 21. 5) За гурт. Вмѣстѣ. Бувайте здорові! промовив усім нам за гурт. МВ. II. 132. 6) Гурт на гурт. Всего на всего. Скільки зір гурт на гурт усіх, — цьому ще ніхто й рахуби не склав. Ком. Р. I. 49. 7) Продава́ти на гурт. Продавать оптомъ. Сумск. у. Ум. Гурто́к. Ном. № 10733.
Гурт, нар. Много. Употребляется преимущественно съ отрицаніемъ: не. Не гурт у мене грошей: так там який карбованець лишився. Та й дичини було не гурт-то потраплю піймати. Левиц. I. 122.
Гуртівни́к, ка́, м. Оптовый торговецъ. Шух. I. 271. Желех.
Гуртобра́нець, нця, м. = Гуртоправ. По-за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким там стояли гуртобранці з своїми гуртами. Нп. Александров. у.
Гуртови́й, а́, е́. 1) Совмѣстный, общій, коллективный. Святилась гуртова робота
