Гу́лавий, а, е. Сумасшедшій. Желех.
I. Гу́лий, а, е = Ґулий.
II. Гу́лий, лого, м. Птица: красношейка. Вх. Пч. II. 12.
Гули́ти, лю́, ли́ш, гл. Соблазнять обманчивыми обѣщаніями, дурачить обѣщаніями. А ти все гулила, що він хлібця нам принесе. Федьк. III. 161. За вечерею бояре дружечок гулили: подавали їм почесну, а сами ковтали, або з рук їх яку небудь страву виривали. Мкр. Н. 35.
Гу́лиця, ці, ж. = Вулиця. Грин. III. 128, 72, 341. К. Дзв. 173. А на нашій гулиці усе хлопці молодці. Грин. III. 99. Ум. Гу́лонька, гу́лочка. Вийди, доню, на гулоньку. Чуб. V. 651. За дудочку да й на гулочку. Грин. III. 99.
I. Гу́лі, меж. Употребляется для призыва голубей. Гулі, гулі, голуби, ви летіте сюди! Чуб. III. 192.
II. Гу́лі. Употребляется какъ глаголъ: гулять. Не плач, дитинко, гулі підемо. Що на нашій та гулиці все гулі та гулі. Грин. III. 72. Употребляется какъ существительное: гулянье, бездѣйствіе. Гулі не одного в лапті обули. Ном. № 12559.
Гу́лонька, гу́лочка, ки, ж. Ум. отъ гулиця.
Гу́ль! меж. = I. Гулі.
Гу́льба́, би́, ж. Кутежъ, пиръ, пирушка, собраніе гостей. Об Різдві їх заручили. Гостей-гостей наїхало!… Гульба точилась до самого світу. МВ. (О. 1862. III. 49).
Гу́льбини, бин, ж. мн. Гулянье, собраніе для забавъ, веселаго препровожденія времени. Там гульбини тоді були: зібрались родичі і чужі добрі люде і веселились собі. Новомоск. у.
Гу́льбище, ща, с. Мѣсто гуляній, увеселительныхъ собраній, гульбище. Було гульбище на високій могилі.... Посходять було на ту могилу, балакають, у карти грають, співають. ЗОЮР. I. 280. У нас над річкою є ліс; в тім лісі лощина, де колись було гульбище, — пани гуляли. ХС. IV. 27.
Гу́льбощі, щів, ж. мн. Гулянье, веселіе, кутежъ. Не втомлена гульбощами, горем не перемучена, ясна була собі, як тихеє літо. МВ. II. 83.
Гульві́са, си, м. Гуляка, повѣса, шалопай. К. ЧР. 130. Котл. Ен. I. 33. Чуб. I. 245. А з яру та лісу, з собаками та псарями, їде пан гульвіса. Шевч. 472.
Гульк, меж. Глядь, вдругъ, внезапно, шасть. Грин. II. 226. Гульк назад — аж стоїть поруч чортяка. Рудч. Ск. I. 63. Аж гульк! зіма впала. Шевч. 81. Аж гульк — і в город причвалав. Котл. Ен. I. 15. А та собака між жидівське військо — гульк. Грин. II. 223.
Гу́лька, ки, ж. Развлеченіе, гуляніе, бездѣліе. А я з гульки додомоньку — єсть де відпочити. Гол. I. 128. Чаще во мн. ч. Не ходив ти за волами, але сь ходив за гульками. Гол. III. 82. Ти все в питки та все в гульки, а об смерті нема й думки. Грин. III. 144.
Гу́лькнути, кну, неш, гл. Юркнуть, нырнуть, внезапно появиться. Так і гулькнув у воду. Пора, бач, гулькнула не та. О. 1861. II. 176. 2) Кинуться, броситься, хлынуть. Угор. 3) Крикнуть, хрюкнуть. Угор.
Гу́льма́, нар. употребляемое тавтологически для усиленія значенія гуляти. Оттак цілісінький день гульма гуляє. Лубен. у.
Гульну́ти, ну́, не́ш, одн. в. отъ гл. гуляти. Хотілось таки на святий празник гульнуть. Стор. МПр. 153.
Гульня́, ні, ж. 1) Гуляніе, развлеченіе, забава. Ні гульня, ні робота. Ном. № 10911. Без його і гульня не гульня. Шевч. 303. 2) Кутежъ. К. ЧР. 88.
Гульта́й, гульта́йський и пр. = Гультяй, гультяйський и пр.
Гультіпа́ка, ки, м. 1) Голь, бѣднякъ, оборвышъ (вслѣдствіе разгула). Ви не які небудь бурлаки, гультіпаки, а січовики. Стор. II. 277. 2) Повѣса, кутила, гуляка.
Гультяї́ще, ща, м. Ув. отъ гультяй.
Гультя́й, тяя́, м. Гуляка, кутила, лѣнтяй, повѣса. Приймак-гультяй не хоче робити, бере люльку у кишеню, йде до коршми пити. Чуб. III. 127. Ув. Гультяї́ще. Великий гультяїще. Лукаш. 127.
Гультя́йка, ки, ж. Женщина гуляка, лѣнтяйка. Ум. Гультя́йночка. Моя дочка гультяйночка, дома не ночує. Нп.
Гультя́йство, ва, с. 1) Праздность, лѣнтяйничанье, повѣсничество. І який буде лад з твого гультяйства? 2) Соб. Лѣнтяи, кутилы, повѣсы. Он зібралось усе наше гультяйство.
Гультя́йський, а, е. Принадлежащій, свойственный лѣнтяю, повѣсѣ, кутилѣ. З гультяя гультяйська й робота.
Гультяюва́ти, тяю́ю, єш, гл. Кутить, повѣсничать, бездѣльничать, бродяжничать.
