зубцевъ дощечка шириною въ вершокъ), употребляемое для сгребанія соли въ лиманахъ. Черном.
Гре́бля, лі, ж. Плотина. Тиха вода греблі рве. Ном. № 3030. Ум. Гре́белька. Водиця гребельку прорвала. О. 1861. IV. 62.
Гребляни́й, а́, е́. Плотинный. Гребляни́й млин. Водяная мельница съ плотиной. Вас. 172.
Гребня́, ні́, ж. Дѣйствіе гребущаго весломъ, гребля. Така вже з тебе і гребня: сідай краще на правило.
Гребови́цький, а, е. Относящійся къ гребовиц'ѣ. Пісні гребовицькі. Грин. III. 127.
Гребови́ця, ці, ж. 1) Сгребаніе сѣна, гребля. На гребовицю вийшло десять дівчат. 2) Время сгребанія сѣна. Чуб. VII. 419. Це було саме в гребовицю.
Гребти́, бу́, бе́ш, гл. прош. вр. гріб, гребла́, гребло́. 1) Гресть (весломъ). Так гребе, що страх, човном. Рудч. Ск. I. 206. І стали веслами гребти. Котл. Ен. II. 8. Гребти́ у ход. Гресть прямо впередъ; з під човна́ гребу́ть, чтобы поворотить лодку; через о́бшивку — для быстраго хода. Вас. 189. 2) Сгребать (о сѣнѣ). Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. Шевч. 453. 3) Рыть, разгребать. Собаки лапами гребуть. Ном. Курка що гребе, то все на себе. Ном. № 9740. Кінь гребе копитом.
Гребти́ся, бу́ся, бе́шся, гл. 1) Гресть весломъ. Богу молись, а до берега гребись. Ном. № 160. 2) Рыть, разгребать. В роскинутому сіні греблись кури. Левиц. I. 195. Квочки гребтимуться у грядках. Грин. I. 20.
Гре́бувати, бую, єш, гл. = Гребати.
Гре́бчик, ка, м. Ум. отъ гребець.
Греготі́ти, чу́, ти́ш, гл. О лебедѣ: кричать. Я (лебідь) раннім ранком, як займається світ і вода починає жевріти, голосно грегочу світу на добридень. О. 1862. VII. 48.
Гре́зен, на, м. Виноградная кисть, гроздь. Угор.
Грезе́т, ту, м. Парча, глазетъ. Глянь на себе: вся в перлах.... грезеті, в оксамиті. Стор. II. 216.
Грезето́вий, а, е. Парчевый, глазетовый. Котл. Ен. Слов. 7. Взяла очіпок грезетовий. Котл. Ен. I. 12.
Гре́к, ка, м. Грекъ. Ном. № 12326.
Греки́ня, ні, ж. Гречанка. Грек росказував про східні гареми, про афинських грекинь. Левиц. Пов. 13.
Гремі́ти, млю́, ми́ш, гл. Гремѣть, издавать сильный, раскатистый звукъ. Грім гремить. Ой стучить-гремить з поля сторожа. Чуб.
Гремота́ти, чу́, чеш и гремоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Грімотати.
Гре́ний, а, е = Гряний.
Грену́ха, хи, ж. Пѣсня, которую поютъ на Троицкія святки. Желех.
Греци́ло, ла, с. Квасцы. Шух. I. 254. См. Галун.
Гре́ць, ця, м. 1) Музыкантъ, игрокъ. О. 1862. V. Кух. 34. Ні швець, ні мнець, ні в дуду грець. Ном. № 2965. 2) = Герець. Петро почав козацький грець. К. ЧР. 166. 3) Апоплексическій ударъ, параличъ, пострѣлъ. Грець тебе побивай. Посл. Щоб тебе грець попоносив на вилах. Грин. I. 246. Шоб його кінський грець узяв. Мнж. 165.
Гре́цький, а, е. 1) Греческій. Хто не пізнає самих таки греків в грецьких богах? Левиц. Світ. 5. Слово чужоземне, воно позичене з грецької мови. Ком. Р. II. 57. Гре́цький орі́х. Раст. Suglans regia. L. ЗЮЗО. I. 125. 2) Гречневый. Залізний ток, свиний перескок, а грецький посад (сковорода, сало і млинці). Ном. ст. 301. № 402.
Греча́ний, а, е. 1) Гречневый. Гречана каша сама себе хвалить. Ном. № 2563. Вари лишень гречані галушки. Рудч. Ск. I. 11. Наказа́в три мішки́ греча́ної во́вни. Пустяковъ, небылицъ наговорилъ. 2) О медѣ: собранный пчелами съ гречи. Давай, діду, меду!.... Пішов, одрізав йому забоцень такого вже гарного, гречаного. ЗЮЗР. I. 134. 3) О лошадиной масти: по бѣлой шерсти коричневыя пятнышки. Гречаний кінь.
Греча́ник, ка, м. 1) Родъ хлѣба изъ гречневой муки. Чуб. VII. 445. Сим. 15. Невістки напекли гречаників. Рудч. Ск. II. 101. 2) Въ загадкѣ: человѣкъ. Ном. ст. 294, № 122. 3) Названіе пѣсни. Почали співати „Гриця“ потім „Бурлаку“, „Чоботи“ і „Гречаники“. Левиц. I. 349.
Греча́ниця, ці, ж. Гречневая солома. Желех. НВолын. у.
Греча́нка, ки, ж. = Гречаниця. Желех.
Гречва́, ви́, ж., соб. Греки. Се ж не сама татарва; є тут і гречви достолиха. Екатериносл. г.
Гре́че, нар. = Ґрече. Маркев. 104.
