Словарь української мови (1924)/гребець

by Борис Грінченко

◀ гребенястий

Словарь української мови Борис Грінченко Г гребець

гребінець ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гребе́ць, бця́, м. 1) Работникъ, сгребающій сѣно. Левч. 135. Грин. III. 128, 129. Хто йде — горох скубне: гребець скубне у жменю; іде косарь і жнець, — нагарбають в кишеню. Г. Арт. (О. 1861. III. 95). 2) Гребецъ, лодочникъ. Стор. II. 138. Ум. Гре́бчик. Пішла заміж за гребця, за гребчика молодця. Чуб. V. 924.