Городи́тися, джу́ся, дишся, гл. Огораживаться.
Городи́ще, ща, с. Древнее земляное укрѣпленіе, городище. Бур'януваті городища́. К. ХП. 130.
Городі́льник, ка, м. Дѣлающій плетни. Левч. 135.
Горо́дний, а, е и горо́дній, я, є. 1) Огородный. Благородний, як кабан городний. Ном. № 953. Польова картопля краща, ніж городня. НВолын. у. Гарне, як мак городній. Ном. № 8446. 2) Горо́дня річ. Домашнее дѣло; весьма близко. Двадцять верстов — це городня річ! НВолын. у.
Горо́дник, ка, м. 1) Огородникъ. 2) Горо́дни́́к. Лопата для вскапыванія огорода — деревянная и желѣзная. Гн. I. 21, 22. Шух. I. 111. Части ея: деревянный фіст, иначе держівно́ (рукоять) и желѣзная лопа́тка съ лі́йкою, въ которую вставлено держівно; а если лопата деревянная, то ее оковываютъ желѣзнымъ постоло́м. Шух. I. 164.
Городови́й, а́, е́. Городовой. Городові козаки. К. ЧР. 12. Городова старшина. Мет. 413.
Городови́к, ка́, м. 1) Горожанинъ, мѣщанинъ. Драг. 68. 2) Такъ называютъ въ Херсонской и Екатеринославской губерніяхъ полтавцевъ и черниговцевъ. Черноморцы такъ называютъ жителей Украины. Поп. 110.
Горо́довина́, ни, ж. 1) = Горо́дина. Шух. I. 164. Чи у вас там городи ростуть? — Поливо росте, а городовини нема. Черниг. у. 2) Раст.: Malva crispa L. ЗЮЗО. I. 128.
Городо́к, дка́, м. 1) Ум. отъ го́род. Городок наш — так собі городок, нічого. МВ. I. 115. 2) Ум. отъ горо́д. По-проз мій городок стежечкою до иншої йдеш. Чуб. V. 180. 3) Родъ игры. Ив. 30, 44. Обозначенное мѣсто для хороводной игры „криви́й тане́ць“. О. 1861. XI. Св. 40. 4) Древнее земляное укрѣпленіе. 5) Городка́ми пришива́ти. Пришивать зубчиками (обшлага къ рукавамъ, воротникъ къ рубахѣ). Чуб. VII. 575.
Горо́донько, ка, м. Ум. отъ горо́д.
Городо́чок, чка, м. Ум. отъ го́род.
Городськи́й, а́, е́. Городской. Городське телятко, а сільське дитятко. Ном. № 10491.
Горо́дчик, ка, м. Ум. отъ горо́д.
Городя́нин, на, м. Горожанинъ. Вийшли к йому всі городяне. Чуб. III. 296. Не йди за крамаря, не йди за городянина. Мир. Пов. II. 75.
Городя́нка, ки, ж. Горожанка. Котл. Нп. 369. Вона собі городянка, міщанка. Лв. Ум. Городя́ночка. Я з Київа кияночка, а з города городяночка. Мет. 197.
Городя́нський, а, е. Принадлежащій или свойственный горожанамъ. Городянські діти. К. Оп. 98. Од ледачого товариства городянського не псувалась. К. Оп. 98. Городянські звичаї. Мир. Пов. II. 89.
Горо́жа, жі, ж. Ограда, огорожа. Грин. III. 131.
Горої́житися, жуся, жишся, гл. Щетиниться, ершиться. Желех.
Горопа́ха, хи, ж. и м. Горемыка, бѣдняга. Горопаху Кирила Тура зв'язали вірьовками да й повели до стовпа. К. ЧР. 273.
Горопа́шний, а, е. Горемычный. Желех.
Горорізьба, би, ж. Выпуклая рѣзьба, горельефъ. Стор. II. 110. Панцери, бунчуки і всякі клейноди, перемішані з кістками, з Адамовими главами.... повироблювано горорізьбою з меді та з каменю по над тими надгробками. К. ЧР. 101.
Горо́х, ху, м. Горохъ. Як бачились у горосі, та й досі. Ном. Хоч горохом об стіну, а він усе своє. Ном. Як горо́х при доро́зі. Плохо, скверно. Живу, як горох при дорозі. Як горо́хом. Быстро, скороговоркой. Засипав, як горохом у бочку. Ном. Коло́чений горо́х. Кушанье: растертый горохъ въ видѣ киселя. Гороби́ний горо́х. Раст. а) Onobrycis gracilis Bess. ЗЮЗО. I. 129; б) Vicia villosa L. ЗЮЗО. I. 141. См. Горобиний. 4) Миши́ний горо́х. Раст. Vicia sativa L. ЗЮЗО. I. 141.
Горо́хви́на, ни, ж., также и во мн. горо́хви́ни. Гороховая солома. Мені, мати, скрині та перини, тобі, мати, горох-горохвини. Мет. 212.
Горохви́ння, ня, с. соб. = Горохвини.
Горохв'яний, а, е. Гороховый, принадлежащій гороху. Сиди, сиди, ящуре, горохв'яний вінку. Чуб. III. 96. Горохв'яний цвіт. К. ЧР. 64.
Горо́хв'яник, ка, м. Лепешка изъ гороха. За ними підтюпцем поспішали з горохв'яниками і всякими ласощами. Кв.
Горо́хв'янка, ки, ж. = Горохвина. ЕЗ. V. 177.
Горохля́нка, ки, ж. = Горохвина. Хотин. у.
