Горб, ба, м. 1) Бугоръ, пригорокъ, курганъ. Вирубала дручок та стала на горбі. Рудч. Ск. I. 17. 2) Горбъ. Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом. Ном. № 13954. Ум. Го́рбик, горбо́к, горбо́чок. На горбику під вербами сиділа купа дівчат. Левиц. I. 18. Виори, синку, горбки і долинку. Чуб. III. 451. На плечах горбок має. Ном. № 9116.
Горба́ка, ки, ж. Холмъ, возвышенность. Сюдою їхати — горбака, а тудою — рівно. НВолын. у.
Горба́нь, ня́, м. Горбунъ.
Горба́стий, а, е. Холмистый. Горбастий цвинтарь у молодого лікаря, т. е. многіе умираютъ. Ном. № 13933.
Горба́тий, а, е. 1) Горбатый. Горбатого хиба могила виправить. Ном. № 3221. Притули́в горба́того до стіни́. Сказалъ что-либо несообразное, сдѣлалъ неудачное сравненіе. Ном. № 13079. 2) —та труна́. Гробъ съ выпуклой крышкой. Мил. 168. Ум. Горбате́нький.
Горба́тіти, тію, єш, гл. Дѣлаться горбатымъ. Употребляется въ значеніи: беременѣть (въ пословицахъ). Дай, Боже, багатіти та спереду горбатіти (пожеланіе новобрачной).
Го́рбик, ка, м. Ум. отъ горб.
Го́рбитися, блюся, бишся, гл. Сгибаться, горбиться.
Горбо́ватий, а, е. Выпуклый. Мнж. 178.
Горбо́вина, ни, ж. 1) Возвышенность, выпуклость на поверхности земли. Г. Барв. 136. 2) Выпуклость на какой-либо вещи, напр. на древесномъ стволѣ. Волч. у.
Горбо́к, бка́, м. Ум. отъ горб.
Горбо́чок, чка, м. Ум. отъ горб.
Горга́ч, ча́, м. Родъ съѣдобнаго гриба. Вх. Зн. 11.
Горго́нія, нії, ж. Георгина. Правобер.
Горда́, ди́, ж. = Орда. АД. I. 117. Наступає горда. Лукаш. 123.
Гордели́вий, а, е. Гордый. Такі се в нас панотчик не горделиві були, не так, як тоті нові панотці. Федьк.
Го́рдий, а, е. 1) Гордый, спесивый, надменный. Горда душа в убогім тілі. Ном. Люде горді; горді очі; думи горді; пішов гордою ходою. 2) Величественный. Ой з-за гори, з-за крутої горде військо виступає. Млр. Лит. Сб. 193.
Горди́на, ни, ж. Раст. Viburnum Lantana, гордовина. Вх. Пч. II. 37.
Горди́нець, нця́, м. Татаринъ изъ орды. К. Дз. 9. К. ЦН. 226.
Горди́нський, а, е = Ординський. Трупом полягла гординська сила. К. ЦН. 173.
Горди́ня, ні, ж. 1) Гордость, чванливость. Як з мужика пан, то і гординя. Ном. № 1267. 2) Гордость, то, чѣмъ можно гордиться. Волики мої круторогі, гордине наша, товариші наші. Г. Барв. 141. 3) Гордый человѣкъ. Чи правда, що тая гординя та в тобі закохався. МВ. (О. 1862. III. 48).
Го́рдити, джу, диш, гл. Пренебрегать. Знати, вона мною гордить. Голов. Убогими не гордили. Драг. 169.
Горди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Гордиться. Чуб. V. 496. Грин. III. 212.
Гордівни́к, ка́, м. Гордый человѣкъ, гордецъ. Сумує собі гордівник мовчки. Г. Барв. 456.
Гордівни́ця, ці, ж. Гордая женщина.
Горді́й, дія́, м. = Гордівник. Г. Барв. 456.
Го́рдість, дости, ж. Гордость. Нема в його ні крихти гордости. К. ЧР. 74. Почала його розбірати така гордість, що всіх людей, всіх панів і міністрів, і простих хлопів мав за нізащо. ЕЗ. V. 115.
Го́рдо, нар. Гордо, надменно. А син твій гордо на арену, псалом співаючи, ступив. Шевч. 613. Поводиться гордо. МВ. (О. 1862. III. 72). Устань, Господи, щоб злющі гордо не неслися. К. Псал. 19.
Гордовать, ті, ж. Раст. Malva crispa. Лв. 100. См. Гордовина.
Гордови́на, ни, ж. Раст. а) = Гордина. ЗЮЗО. I. 141. Вх. Пч. II. 37. б) Malva crispa. Вх. Пч. I. 11. З инших овочів найбільше ідять вишні, дальше дерен, черемху, гордовину. МУЕ. I. 109. Пішов у ліс… Чи горіх знайде хлопець, чи китицями гордовину.... Св. Л. 211. Ой у городі та гордовина, на гордовині та зозуленька. Чуб. V. 727. 2) = Гордівниця. Ой дівчино-гордовино, гордуєш ти мною. Чуб. V. 727. 3) = Городина. Желех.
Гордови́тий, а, е = Гордуватий. Сим. 216. Ой дівчино гордовита, гордуєш ти мною. Грин. III. 233. Він був.... дуже гордовитий. Коли й гляне на тебе, то все одним оком через плече. МВ. I. 75. Ум. Гордови́тенький. Ном. № 2530.
Гордовли́вий, а, е. Гордый, горделивый. Він у нас не гордовливий. Кв.
Гордоро́слий, а, е. Гордо растущій. Встрѣчено у Млаки: Колись смереки на
