Словарь української мови (1924)/орда

by Борис Грінченко

◀ орґанець

Словарь української мови Борис Грінченко О орда

орданський ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Орда́, ди́, ж. 1) Орда. Піди, сину, геть од мене, нехай тебе орда візьме. Чуб. V. 890. 2) Перен.: толпа. Помішників у його ціла орда. О. 1862. V. 72. Ордо́ю — толпой. За молодою козаки ордою. Шевч.