Словарь української мови
Борис Грінченко
О
орда
Берлін: Українське слово, 1924

Орда́, ди́, ж. 1) Орда. Піди, сину, геть од мене, нехай тебе орда візьме. Чуб. V. 890. 2) Перен.: толпа. Помішників у його ціла орда. О. 1862. V. 72. Ордо́ю — толпой. За молодою козаки ордою. Шевч.