Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
горб
Берлін: Українське слово, 1924

Горб, ба, м. 1) Бугоръ, пригорокъ, курганъ. Вирубала дручок та стала на горбі. Рудч. Ск. I. 17. 2) Горбъ. Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом. Ном. № 13954. Ум. Го́рбик, горбо́к, горбо́чок. На горбику під вербами сиділа купа дівчат. Левиц. I. 18. Виори, синку, горбки і долинку. Чуб. III. 451. На плечах горбок має. Ном. № 9116.