Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/345

Ця сторінка вичитана

щественно въ выраженіи, которымъ припрашиваютъ гостей: Годуйтеся, люде добрі! Борщу скуштуйте, галушок, годуйтесь, кушайте доволі. Котл. Ен. V. 14. Не турбуйтесь, люде добрі, годуйтесь на здоров'я. К. Оп. 138.

Году́ля, лі, ж. Пища, кормъ. Угор.

Году́н, на́, м. Кормитель. Въ загадкѣ такъ названъ горшокъ для варки пищи. Годун-годунець сто душ годував. Ном. ст. 301, № 389.

Годуне́ць, нця́, м. = Годун. Ном. ст. 301, № 389.

Го́дяний, а, е. О погодѣ: ясный. Цей місяць був не годяний, а дощовий. Лебед. у.

Годя́щий, а, е. 1) Пригодный, годный. Годящий на віник та на смітник, — совсѣмъ плохой. Ном. 2) Хорошій, доброкачественный, прочный. Коли годящий з його кінь — їдь на йому у Січ. Стор. I. 122. А тут ще недостатки.... що ні з чим і вирядити: ні сорочечки, ні одежинки годящої. МВ. I. 52. Округ хутора — годящий вал. КЧР. 5. О человѣкѣ: хорошій, здоровый, крѣпкій. Нікого в поміч не просімо: годящі парні ти і я. Котл. Ен. VI. 41. О работникѣ: хорошо работающій, умѣлый. Годящий тесля. О. 1862. III. Кулишъ 22.

Го́же, нар. 1) Красиво, хорошо. Матінко, повная роже, дивитись на тебе гоже. Мет. 201. Як Бог поможе, то все буде гоже. Ном. ст. 281, № 11. Кланяйся, Ганнусю, гоже. Нп. 2) Прилично, слѣдуетъ. Не гоже так робити. Прибралась так, як гоже для празника. О. 1862. IV. 77.

Го́жий, а, е. 1) Хорошій, красивый. Ой мій сину гожий, женися небоже! Ном. Така красна, коби рожа, як тополя, така гожа. Чуб. III. 38. 2) = Погожий 1. Гожа вода. 3) Благопріятный, удобный. Гожого часу підожду. Звінчав дітки однолітки в гожий час. Нп. 4) Нужный, годный. На́ тобі, небоже, що мені не гоже. Ном.

Го́зеро, ра, с. = Озеро. Іди у поле, там стоїть гозеро і коло гозера стоїть кобила. Грин. II. 79. (Острожск. у.).

Го́їння, ня, с. Залѣчиваніе, заживленіе.

Го́їти, го́ю, їш, гл. О ранѣ: лѣчить, заживлять. Трудно рану гоїти, а не вразити. Ном. № 1574.

Го́їтися, го́юся, їшся, гл. Залѣчиваться, заживать. Як був порізав пальці, а вже гояться. 2) Лѣчиться (отъ раны).

Го́й! меж. = Ой, гей. Шух. I. 179. Хвалилася біла береза своїм цвітом перед лісами, — гой дай, Боже! Чуб. III. 299.

Го́й, го́я, м. Евреи называютъ этимъ именемъ христіанъ. На правобережьи употребляется въ значеніи дурачекъ. Дурний гою, продав кабак (гарбуз) замісць лою. Ном. Та прийди ж, гою, сядь собі, я горілки дам тобі. Чуб. V. 1088.

Го́йда́! меж. отъ гл. гойдати, выражающее качаніе. Въ колыбельныхъ пѣсняхъ: А-а, гойда! Чужа мати пойда! Колыб. п. Макс. Ой ну люлі, гойда. Мил. 48.

Го́йдойка, ки, ж. (Черниг.), го́йдочка, ки, ж. (Левиц. Пов. 135). Качель.

Гойдана́, меж. = Гойда, гойдаша. Гойдана, гойдана! заріжемо барана. Мил. 48. (Колыб. п.).

Го́йданка, ки, ж. 1) Качаніе. 2) = Гойдалка. МУЕ. III. 169. 3) Родъ лемішки изъ кукурузной муки. МУЕ. I. 104.

Го́йда́ння, ня, с. Качаніе, колыханіе.

Гойда́рь, ря́, м. и пр. = гайдарь и пр.

Го́йда́ти, да́ю, єш, гл. Качать, колыхать. Дивлюся на височенну сосну. Вітер нею гойдає. Г. Барв. 366. Сонце гріє, вітер віє.... на калині одиноке гніздечко гойдає. Шевч. 34. Сміється козак, коня сідлаючи, плаче дівчина, дитину гойдаючи. Чуб. V. 342.

Го́йда́тися, да́юся, єшся, гл. Колыхаться, качаться. А на вітах гойдаються нехрещені діти. Шевч. 324.

Гойдаша́, меж. = Гойда. Гойда, гойда, гойдаша! (Колыб. припѣвъ). Ном. № 9256.

Го́йдиця, ці, ж. Волынка, музыкальный инструментъ. Угор.

Гойк, ку, м. Крикъ, шумъ. Угор.

Го́йкати, каю, єш, гл. Кричать. Вх. Зн. 11.

Го́йна, ни, ж. Побѣгушка, вертушка. Брацл. у.

Го́йний, а, е. Щедрый, роскошный. Чоловік гойний такий, що кождому давав всього. Гн. II. 68.

Гойни́ця, ці, ж. Цѣлебное средство. Травиця-гойниця.

Го́йно, нар. Щедро, роскошно, изобильно. Гойно приймати гостей. Жити гойно. Чуб. III. 371. Та вона у мене так жила гойно: не знала ніякої роботи. Уман. у.

Гойове листя, с. Раст. Plantago lanceolata. Вх. Лем. 404.

Гок, ку, м. Степной загонъ для скота. Мнж. 178.