Глица́рня, ні, ж. Яма, въ которой приготовляется известь, творило. Черниг.
Гли́ця, ці, ж. 1) Деревянная игла: а) для нанизыванія капустныхъ листьевъ. Рк. Левиц. б) для вязанія сѣти. Конот. у. в) вмѣсто челнока при тканіи ситъ и рѣшетъ. Вас. 152, 176. 2) Хвоя, игла хвойнаго дерева. Кіев. 3) Балясина, столбикъ въ перилахъ, оградѣ. 4) Въ крылѣ вѣтряной мельницы: каждое изъ поперечныхъ бревнышекъ, проходящихъ сквозь рамено, на которыхъ настлано крыло. (Залюб.). 5) Поперечная соединительная жердь, поперечное соединительное бревно, напр. въ боронѣ. Чуб. VII. 401. 6) = Кладка. Гей там річка, через річку глиця. Макс. (1834) 96. 7) „Деревянная линейка съ закрѣпленнымъ концемъ и вырѣзомъ для наматыванія пряжи при плетеніи сѣтей“. Вас. 187. 8) При тканіи ковра: линейки для раздѣленія верхнихъ и нижнихъ рядовъ основы ковра. Вас. 171. Ум. Гли́чка.
Гли́чка, ки, ж. 1) Ум. отъ глиця. 2) Названіе тонкаго вола. КС. 1898. VII. 46.
Гліг, гло́гу, м. = Глід. Желех.
Глід, гло́ду, м. Раст.: боярышникъ, Crataegus Oxyacantha L. Анн. 112. Crataegus monogyna Jacq. ЗЮЗО. I. 120.
Гліт, гло́ту, м. Тѣснота, давка. Желех.
Глі́тно, нар. Тѣсно. Шух. I. 84.
Глоба́, би́, ж. 1) Согнутое отъ природы дерево. 2) Желѣзный клинъ. Черниг. 3) Переносно: хлопоты, забота, обуза, непріятность. Оце мені глоба на шию з отцією роботою!
Гло́би́ти, блю́, би́ш, гл. 1) Укрѣплять клиньями валъ въ мельницѣ. Валков. у. 2) Конопатить. Аф. 360. 3) = Глобувати? Лихорадка на вопросъ: „Чого ж ти йдеш?“ отвѣчаетъ: „Сіпать і кидать, і трясти, і пекти, і знобить, і глобить, і кров пить, і кість ломить. Мил. М. 64.
Глобок, бка, м. Клинышекъ, забиваемый между косовищемъ и желѣзнымъ кольцомъ, охватывающимъ косу и косовище. Вх. Лем. 404.
Глобува́ти, бу́ю, єш, гл. Обижать кого. Желех. Причинять кому боль, непріятность. Він мене глобує. Вх. Зн. 11.
Глова́рь, ря́, м. Верхній косякъ у дверей и оконъ.
Гло́вень, ня, м. = Гловарь. Прил. у.
Глоги́нька, ки, ж. Ягода боярышника. Вх. Уг. 233.
Глого́вий, а, е. = Глодовий. Терновий вінець на голову клали, глогові шпильки за нігті били. Гол. II. 23.
Гло́д, ду, м. = Глід.
Глода́ння, ня, с. Глоданіе.
Глода́ти, да́ю, єш, и гложу́, жеш, гл. Глодать. Воліла б мати твердий камінь глодати. Гол. I. 285. Дітей годувать, як камінь глодать. Черк. у. Ой кусайте, хоч глодайте, тільки мене не займайте. Чуб. V. 547. Не борони козі ліса, — най гложе. Чуб. I. 258.
Глоди́на, ни, ж. Боярышниковое дерево. Чуб. V. 105.
Глодо́вий, а, е. Боярышниковый. Чуб. III. 58. Грин. II. 34.
Глодя́нка, ки, ж. Каменная соль. Я даю сіль-глодянку скотині. Харьк. г.
Глої́на, ни, ж. = Гліг = Глід.
Глота́, ти́, ж. = Гліт. Вх. Зн. 21. Подольск. г.
Глоти́ти, чу́, ти́ш, гл. Тѣснить, толпиться. Чого ви так глотите? почекайте трошки. Ольгоп. у.
Гло́тно, нар. = Глітно. Так глотно, що й стати нігде. Ольгоп. у.
Глубина́, ни́, ж. глубо́кий, а, е и пр. = Глибина, глибокий и пр.
Глу́зд, ду, м. 1) Умъ, разумъ, смыслъ, сознаніе. Скажіть, будь ласкаві, хто з їх дурніший двох? — Та глузду, гріх сказать, скупенько у обох. Г. Арт. (О. 1861. III. 101). Глузд остатній потеряла. Котл. Ен. VI. 80. З глу́зду зсу́нутися, з'їхати, скрути́тися, спа́сти. Сойти съ ума. Ном. № 6332. Шевч. 300. Глу́зди відби́ти. Лишить разсудка. Ном. № 6333. До глу́зду прийти́. а) образумиться; б) опомниться. Глу́зду відби́тися. Лишиться ума, рехнуться.
Глу́здити, джу, диш, гл. Бить, стегать. Берет довгу запруту і глуздит їх. Драг. 121.
Глуздівно́, нар. = Глузливо. Енею глуздівно сказав. Котл. Ен. VI. 87.
Глу́зи, зів, м. мн. Насмѣшки. Мкр. Н. 36. Остигло й глузи людськії терпіти. Грин. II. 165. На глу́зи підня́ти. Поднять на смѣхъ. Ном. № 12697.
Глу́зик, ка, м. Мелкій известковый дутикъ, попадающій въ гончарное издѣліе. Вас. 178.
Глузли́вий, а, е. Насмѣшливый. Вона в мене добра й вірна жінка, тілько дуже жвава, жартлива й глузлива. Котл. МЧ. 471.
Глузли́во, нар. Насмѣшливо.
