Гатала́й, меж., выражающее галопированіе лошади. Желех.
Гатала́ти, ла́ю, єш, гл. Ѣздить, бѣжать вскачь, галопомъ. Оця коняка, аби трохи захотів швидче їхати, зараз гаталає, — ні за що тобі не побіжить тлуса. Подольск. г.
Гата́ман и пр. = Отаман и пр. Грин. III. 636.
Гатели́ти, лю́, лиш, гл. Съ жадностью ѣсть, пожирать. А убогий ще й голодний.... як припався гателити. Рудан. I. 30.
Гатинець, нця, м. Раст. Chenopodium Bonus Henrichus L. ЗЮЗО. I. 116.
Гати́ти, гачу́, тиш, гл. 1) Гатить, запруживать, мостить. Мости мостили, греблі гатили. Макс. (1849) 55. Я греблю гачу. Чуб. I. 127. Хоч греблю гати. (Так много). Ном. № 7666. 2) Накладывать въ большомъ количествѣ. І на віщо стілько дров гатити в грубу? 3) Бить, колотить, рубить. Молотом гатити. Гн. II. 49. І ногами товче, і кулами гатить. Св. Л. 286. 4) Стрѣлять сильно, напр. изъ пушекъ. Із рушниць стріляли, другі з мущирів гатили. Мкр. Н. 34.
Гати́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) Гатиться, быть запруживаему. 2) Биться, колотиться, рубиться. Перше поперек гатиться сокирою (дерево), а потім на-з-укіс. МУЕ. III. 28.
Гаті́нка, ки, ж. Міусск. окр. и гаті́ння, ня, с. Гаченіе, запруживаніе.
Га́тка, ки, ж. Гать, небольшая плотина. Од гатки до гатки ходить по Росі великий порон. Левиц. I. 94. Ой піду ж бо я ту гатку гатити, щоб добре було до дівчини ходити. Ум. Га́тонька, га́точка. Я до гаточки, — гаточка загачена, я до дівчини, — дівчина заручена. Грин. III. 222.
Гать, ті, ж. = Гата, гатка. Шух. I. 6, 180.
Га́фини, фин, ж. мн. = Афини. Вх. Зн. 1.
Га́фт, ту, м. Вышивка золотомъ или серебромъ. А наша сорочка з тонкого рубочка.... шовком мережена, гафтом гафтована. О. 1862. IV. 20. (Нп.).
Гафта́рь, ря, м., гафтува́ння, ня, с. гафтува́ти, ту́ю, єш, гл. = Гаптарь, гаптування, гаптувати. Грин. III. 525.
Гаць-го-га! меж. Восклицаніе, натравливающее собакъ, то же, что и кусі. Kolb. I. 65.
Га́ч. Бранное слово въ выраженіи: Хай тобі гач! Чортъ съ тобой.
Гача́, ча́ти, с. = Лоша. Вх. Лем. 402. Ум. Гача́тко.
Гаче́чок, чка, м. Ум. отъ гак.
Га́чі, чів, м. мн. Штаны. а) полотняные. Гол. Од. 14, 66. б) бѣлые суконные. Шух. I. 120.
Гачни́к, ка́, м. = Очкур. Угор.
Гачо́к, чка́, м. Ум. отъ гак. Крючекъ. Шух. I. 226. Скуй гачок на удку. Левиц. I. 123.
Гачу́р, ра, м. = Жеребець. Вх. Лем. 402. Ум. Гачу́рик. Вх. Уг. 232.
Гачу́ра, ри, ж. Трехлѣтняя кобыла, не имѣвшая лошатъ. Вх. Лем. 402. Ум. Гачу́рка. Вх. Уг. 232.
Гачу́рик, рка, м. Ум. отъ гачу́р.
Гачу́рка, ки, ж. Ум. отъ гачу́ра.
Гаше́ння, ня, с. = Гасіння. К. ХП. 127.
Га́шка, ки, ж. Гадюка, змѣя. Желех. Вх. Зн. 10. Мов та гашечка коло в'ється. Федьк. Тому мене (ялицю) тяжка печаль як гашечка обняла. Млак. 108.
Гашурка, ки, ж. Ящерица. Вх. Лем. 402. См. Ящірка.
Гая! меж. Крикъ, чтобы прогнать птицъ, то же, что и шугу. Гая, гая в луги, райськії пташки. Чуб. III. 400.
Га́янка, ки, ж. Проволочка, замедленіе. Пізно приїхали, бо трапилась гаянка: вісь зламалась.
Га́яння, ня, с. Дѣйствіе медлящаго, медленность, медлительность. Твоє гаяння до ладу не доведе.
Га́яти, га́ю, єш, гл. 1) Замедлять, задерживать. Ой матінко, та не гай мене! в велику дорогу виряжай мене! 2) Га́яти ча́с. Терять время, медлить. Не гаймо щасної години. Г. Барв. 192. Побрались ми у Любчики, не гаявши часу. МВ. II. 134.
Га́ятися, юся, єшся, гл. Медлить, мѣшкать. Рудч. Чп. 246. Ой на, сину, коника — не гайся, щоб ти 'д того війська не зостався. Лис.
Гвавт, ту, м. = Гвалт. Драг. 247.
Гваджениця (= гладжениця), ці ж. = Терлиця. Вх. Лем. 403.
Гва́лт, ту, м. и пр. = Ґвалт и пр.
Гвардійо́нець, нця, м. Гвардеецъ. Мене, дядьку, вибрали у гвардійонці. О. 1861. VIII. 25.
Гва́рдія, дії, ж. Гвардія. А паничів у гвардію. Шевч. 417. Царська гвардія. Мир. ХРВ. 133.
Гва́рити, рю, риш, гл. Говорить. Як