Словарь української мови (1924)/гак
| ◀ гайтусь | Словарь української мови Г гак |
гакало ▶ |
|
Гак, ку, м. 1) Крюкъ. Рудч. Ск. I. 69. Грин. III. 412. Возьміть Байду добре в руки, на гак ребром зачепіте. АД. I. 146. 2) Родъ багра для ловли рыбы. Вх. Пч. II. 25. 3) Крючекъ для удочки, но чаще употребляется ум. гачо́к. 4) Шипъ подковы. Треба перекувать коня, бо вже гаки позбивались. Аф. 353. 5) Орудіе для обтягиванія бочки обручемъ. 6) Тут тобі́ й гак! Тутъ тебѣ и конецъ; тутъ тебѣ и аминь! 7) З га́ку плоди́ти ота́ру. Браться досматривать стадо овецъ, получая за это отъ хозяина тридцатую овцу (о личманах). О. 1862. V. Кух. 37. 8) З гако́м. Съ лишнимъ, съ небольшою прибавкою. По дві десятині й вісім аршин та трошки й з гаком. Вас. 208. Ум. Гачо́к, гаче́чок.