Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/319

Ця сторінка вичитана

тывать, забирать. Червінці до себе гарбай. Шевч. 284.

Гарбачі́й, чія, м. Рабочій изъ артели пастуховъ овецъ, завѣдывающій гарбо́ю съ припасами, — исполняющій обязанности эконома и повара. О. 1862. V. Кух. 37.

Гарби́чка, ки, ж. Ум. отъ гарба́.

Гарбо́вий, а, е. Относящійся къ арбѣ, ей принадлежащій. Скрип коліс гарбових. К. МБ. XI. 142.

Гарбу́з, за́, м. 1) Тыква, Cucurbita maxima. 2) Да́ти гарбуза́. Отказать сватающемуся. Сватало її багато парубків, так вона всім гарбуза давала. Чуб. II. 92. Покуштува́ти, взя́ти, з'ї́сти гарбуза́. Получить отказъ при сватовствѣ. Ном. № 8976. Ум. Гарбузе́ць. Ув. Гарбузи́ще, гарбузя́ка.

Гарбузеня́, ня́ти, с. Шутливо: маленькая тыква. Ум. Гарбузеня́тко. Ой казав ти, вражий сину, що гарбузенятко, — як я тобі втелющила, — помагав і батько. Грин. III. 680.

Гарбузе́ць, зця́, м. 1) Ум. отъ гарбуз. 2) мн. Сѣмена изъ тыквы.

Гарбузи́ще, ща, м. Ув. отъ гарбуз.

Гарбузі́ння, ня, с. Тыквенные стебли и листья.

Гарбузо́вий, а, е. Тыквенный. Гарбузовий огуд. Ном. стр. 296.

Гарбузя́, зя́ти, с. = Гарбузеня. Дурний бойко, не видів огірків, та й каже, що то гарбузіта. Фр. Пр. 102.

Гарбузя́ка, ки, м. Большая тыква. Вид — як волоський гарбузяка. Г. Барв. 427.

Гарбузя́чий, а, е. = Гарбузо́вий.

Гарга́ла, ли, ж. Сосудъ для ношенія воды. Угор.

Гарга́ра, ри, ж. Сварливая баба. Стара гаргара. Ном. № 13620.

Га́рд, ду, м. 1) Рядъ перегородокъ или загородокъ въ водѣ для ловли рыбы. Браун. 17. МУЕ. I. 43. 2) Перегородка поперекъ рѣки изъ камней. КС. 1882. V. 348. 3) Рыболовный заводъ. Аф. 355. Було тобі б, пане Саво, гард не руйнувати. Чуб. V. 966.

Гардаджі́й, джія, м. Мастеръ, устраивающій гард 3. МУЕ. I. 43, 36.

Гардама́н, ну, м. Крѣпкая водка. Напившися гардаману, пійшов бим гуляти. Гол. III. 204.

Гардема́н, ну, м. = Гардаман. Напилам ся гардеману. Чуб. IV. 513.

Гардибу́рка, ки, ж. = Картопля. Solanum tuberosum. Вх. Пч. II. 36.

Гардівни́чий, чого, м. Надзиратель за рыболовнями. Рудч. Чп. 246.

Гардови́на, ни, ж. = Гордовина. ЗЮЗО. I. 141.

Гардува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Запруживать. Гардувати у ставку воду. Лубен. у. 2) Быть перевозчикомъ. 3) Находиться. До лісу почвалав, де гардував Евандр з попами. Котл. Ен. V. II.

Гаре́ль, ля, м. = Гаріль.

Гаре́м, му, м. 1) Гаремъ. Роскошуй в своїх гаремах. Шевч. 613. Гареми мусульманські забреніли дівчатами вродливими й жінками. К. МБ. XI. 152. 2) Отъ двадцати до тридцати соединенныхъ плотовъ сплавнаго дерева (тальб), идущихъ одинъ за другимъ. Шух. I. 181.

Гаре́мний, а, е. Гаремный. Гаремна неволя. К. ПС. 46.

Гаре́мник, ка, м. Многоженецъ, имѣющій гаремъ. К. МБ. III. 259.

Гаре́мниця, ці, ж. Гаремница, гаремная жена или наложница. Усіх жінок, усіх своїх гаремниць порозсилав Осман, куди схотіли. К. МБ. XI. 156.

Га́рець, рця, м. Гарнецъ. Ум. Га́рчик. Грин. II. 147.

Гаре́шт, ту, м. и пр. = Арешт и пр.

Гари́кало, ла, м. и с. Ворчунъ, придира. Оцей (или оце) мені гарикало остогид!

Гари́кання, ня, с. Ворчаніе, придирчивость.

Гари́кати, каю, єш, гл. Ворчать, дѣлать постоянныя внушенія, придираться. Ви нічого не робите, бо нема на вас кому гарикати.

Гари́катися, каюся, єшся, гл. Спорить, ссориться, перебраниваться. Вони тільки й роблять, що гарикаються увесь день.

Гари́кнути, кну, неш, гл. Сказать сердито, огрызнуться. Ат, живеться! — гарикнула стара, мов у розбитого дзвона вдарила. Мир. Пов. II. 46.

Гарі́кливий, а, е. Ворчливый. Стара гаріклива баба. Мир. Пов. II. 42.

Гарі́ль, ля, м. Крошка, пылинка, мелкая часть. Аф. 356. А ні гарі́ля. Рѣшительно ничего. Ном. № 1923.

Гарка́вець, вця, м. Картавый человѣкъ.

Гарка́вий, а, е. Картавящій, картавый. Левч. 72.