Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гарбуз
Берлін: Українське слово, 1924

Гарбу́з, за́, м. 1) Тыква, Cucurbita maxima. 2) Да́ти гарбуза́. Отказать сватающемуся. Сватало її багато парубків, так вона всім гарбуза давала. Чуб. II. 92. Покуштува́ти, взя́ти, з'ї́сти гарбуза́. Получить отказъ при сватовствѣ. Ном. № 8976. Ум. Гарбузе́ць. Ув. Гарбузи́ще, гарбузя́ка.