Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/309

Ця сторінка вичитана

лающій. Це в нас гавкучий собака. — Щеня гавкуче. К. Дз. 49.

Гавку́щий, а, е. = Гавкучий. Отари стережуть бровки кудлаті, гавкущі, злющі. КМБ. II. 119.

Га́вра, ри, ж. Берлога. Угор.

Гавра́н, на, м. Птица: Corvus corax, воронъ. Вх. Пч. II. 9. Гавране, гавране, високо літаєш. Гол. II. 719.

Га́вря, рі, ж. = Гава. Морд.

Гавря́х, ха́, м. = Ховрах. Драг. 241.

Гавх, меж. = I. Гав. Ей, чоловіче, а ні важся! Бо що два, а не єден, а собака третій.... гуджа-гавх! Ном. № 4357.

Гав'юрка, ки, ж. = Вевірка. Вх. Пч. II. 7. См. Білка.

Га́в'язь, зі, ж. Раст. Symphytum officinale. Вх. Пч. II. 36. Шух. I. 22.

Га́в'ячий, а, е. = Гавин.

Гав'я́р, ру, м. Раст.: а) = Татара́к. Acorus calamus L. ЗЮЗО. I. 109. б) Carex riparia L. ЗЮЗО. I. 115.

Гага́кання, ня, с. Вскрикиваніе, громкій говоръ.

Гага́кати, каю, єш, гл. Вскрикивать, громко говорить. Піп у церкві гагакав, гагакав, аж піт його проняв.

Гага́кнути, кну, неш, гл. Однокр. в. отъ гага́кати.

Гага́ра, ри, ж. Родъ дикой утки, гагара. По весні налетіло до нас на Тернівку гагар. Стор. II. 75.

Гага́рячий, а, е. Гагарій. Гагаряче пір'я.

Га́д, ду, м. 1) Гадъ, пресмыкающееся. Чужими руками добре гада ловити. Ном. № 9664. 2) Соб. Много пресмыкающихся. Гад руками з ями до ями носить. ЗОЮР. I. 309. Там коло криниці побачив такого багацько темного та сірого страшенного гаду. Драг. 113. 3) Бранное: гадина. Скверний гаде, куди ти лізеш? Схаменись! Шевч. 335.

Гада́, ди́, ж. = Гадка. Ідіте до батька, покиньте свою непевну гаду́. Г. Барв. 133.

Гада́й-зілля, ля, с. = Білозор, Parnassia palustris L. ЗЮЗО. I. 130.

Гада́ння, ня, с. Размышленіе, помыслы, думаніе.

Гада́ти, да́ю, єш, гл. 1) Думать, размышлять, помышлять, предполагать, воображать. Я козак молод, гадаю, що я собі пароньки не маю. Мет. 17. Ой ти, козаче, що ти думаєш-гадаєш? Мет. 81. Коника сідлає, а на Бога не гадає. Гол. I. 11. 2) = Згадувати. Та будем ми помірать і свого батенька гадать. Мил. 211.

Гада́тися, ється, гл. безл. Гада́ється, гада́лося. Думается, думалось. Скільки ж то, гадалося мені, буде землі під усім царством. Ком. Р. I. 1. Коли б панам гадалося, з чого лихо скувалося. Ном. № 1136.

Гадва́б, бу, м. = Єдваб. Вх. Лем. 401.

Гадва́бний, а, е. = Єдвабний. Гадвабна хусточка. Гол. IV. 435.

Гаддя́, дя́, соб. = Гади. Гадє підь землю ховає сі на зіму. ЕЗ. V. 80.

Гаджу́ґа, ґи, ж. Молодая смерека вышиной до трехъ метровъ. Шух. I. 176.

Гаджу́чка, ки, ж. Молодая смерека вышиной до 1½ метра. Шух. I. 176.

Га́дзимка, ки, ж. = Адзимка. Вх. Зн. 1.

Га́ди-перега́ди, дів, мн. Раздумываніе. Почнуться гади-перегади — начнутъ думать-передумывать. Лохв. у.

Гади́ло, ла, с. Родъ игры съ пѣсней. Гад, гад, гадило, що по полю бродило и пр. Мил. 54.

Га́дина, ни, ж. 1) Гадъ, пресмыкающееся животное, змѣя. В'ється, як гадина. Ном. № 3002. Гадина в його словах дихає. Ном. № 2932. Хоч би гадина там сичала, то візьме (такой воръ). Ном. № 11084. Туга коло серця як гадина в'ється. Чуб. V. 473. 2) — сліпа́ = Веретінник, Anguis fragilis. Вх. Пч. II. 16. 3) — сорока́та. Pelias praester. Шух. I. 22. 4) — чо́рна. Pelias chersea. Шух. I. 22. 5) Употребляется какъ бранное слово. Ум. Га́динка. Грин. I. 6; га́динонька, Мет. 251; га́диночка. Чуб. V. 434.

Гади́нник, ка, м. Раст. а) Alchemilla vulgaris. Вх. Пч. II. 29. б) Verbascum thapsus. Лв. 102.

Га́динонька, ки, ж. Ум. отъ гадина.

Га́диночка, ки, ж. Ум. отъ гадина.

Гадиня́, ня́ти, с. Змѣенышъ. Гадина чинить уперед яйце, а потім віводить гадиніта. Шух. I. 238.

Га́дка, ки, ж. Мысль, помышленіе, думка. Ні думки, ні гадки. — Що хатка, то инша гадка. Взяли мене думки та гадки. Ном. № 5807. А ні га́дки. І га́дки не ма́є. И не думаетъ вовсе; и въ усъ себѣ не дуетъ; и не заботится. Ном. № 4991. Його лають, а він, а ні гадки, (а він і гадки не має). Его бранятъ, а онъ и въ усъ себѣ не дуетъ. Не жу́риться Катерина, і гадки не має. Шевч. 67. За годинки жито помолотили й прибрали, —