Вутеня́, ня́ти, с. = Утеня. Нехай мої вутенята в городі у тебе. Грин. III. 250.
Ву́тінка, ки, ж. Ум. отъ вутка.
Ву́тка, ки, ж. = Утка. Навідала кубелечко, де вутка несеться. Мет. 86. Ум. Ву́тінка, ву́точка. Летять одинадцять вутінок. Чуб. II. 19.
Вутле́нький, а, е. Ум. отъ вутлий.
Ву́тлий, а, е. Слабосильный, слабый. Ця пшениця вутла, — зараз висиплеться. Харьк. у. Гречка вутла — боїться морозу. Лебед. у. Ум. Вутле́нький. Така ще вона вутленька. МВ. (О. 1862. I. 85). См. Утлий.
Ву́точка, ки, ж. 1) Ум. отъ вутка. 2) Родъ хороводной игры. Грин. III. 111.
Ву́треня, ні, ж. = Утреня.
Вуть-вуть! меж. Призывъ для утокъ. Херс.
Ву́тюхна, ни, ж. = Вутка. Грин. III. 112.
Вутя́, тя́ти, с. = Утя. Грин. III. 111. Ум. Вутя́тко.
Ву́тячий, а, е. Утиный. Драг. 375.
Вуха́нь, ня́, м. Человѣкъ съ большими ушами.
Вуха́тий, а, е. Съ большими ушами, длинноухій.
Вухна́лик, ка, м. Ум. отъ вухна́ль.
Вухна́ль, ля́, м. Подковный гвоздь и тотъ гвоздь, которымъ прибиваютъ къ оси піді́сок. Ум. Вухна́лик. Г. Барв. 461.
Ву́хо, ха, с. 1) Ухо. Те́пло, як у ву́сі. Очень тепло. Ном. № 10285. Ти́хо, як у ву́сі. Полная тишина. Роспусти́ти ву́ха. Развѣсить уши, слушать со вниманіемъ и довѣріемъ. См. Ухо. 2) Ушко сосуда. Шух. 264. 3) Часть кушки (см.). Шух. I. 169. 4) Ухо, проухъ въ различныхъ инструментахъ для продѣванія рукоятки (напр. въ сапі, въ большой пилѣ, топорѣ и пр.). Шух. I. 164. МУЕ. III. 30. Сим. 24. 5) Въ желѣзномъ лемехѣ плуга гнѣздо, въ которое вставляется чепі́га. Вас. 199. 6) Шипъ бревна или бруса (въ постройкѣ, снарядѣ), входящій въ углубленіе. Шух. I. 90, 255. 7) Шипъ вала, которымъ валъ опирается на подставку. Шух. I. 235. 8) Шипъ, пятка дверей или воротъ, входящая въ гнѣздо и вращающаяся въ немъ. Шух. I. 87, 93. Ум. Ву́шко, ву́шечко.
Ву́чень, чня, м. = Учень. О. 1862. I. 72.
Ву́шечко, ка, с. Ум. отъ вухо.
Ву́шко, ка, с. 1) Ум. отъ вухо. У ме́не аж у́шки засмія́лись — сдѣлалось очень радостно. Г. Барв. 281. 2) мн. Вареники съ говядиной, варимые въ супѣ. 3) Часть шкафи́. (См.). Шух. I. 253.
Вуя́нка, ки, ж. = Вуйна. Желех. Ум. и ласк. вуя́ня. (Галиц.).
Вх.... См. Ух....
Вц.... См. Уц....
Вч.... См. Уч....
Вш.... См. Уш....
Вщ.... См. Ущ....
В'юк, ка, м. Вьюкъ. Їде троє, а під ними по одному коню під в'юками. ЗОЮР. I. 157.
В'юн, на́, м. 1) Рыба вьюнъ. Колись щука застукала в'юна у такім куточку, що не було куди йому втікати. Рудч. Ск. I. 46. 2) Названіе вертляваго, живого вола. КС. 1898. VII. 46.
В'юнки́й, а́, е́. Вертлявый, живой, проворный. Тут шо вже було б тобі в'юнке, так і на містці не всиде. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
В'юно́вий, а, е. Относящійся къ в'юну. Покоштував в'юнового сала. Ном.
В'юно́к, нка, м. Раст. Повилика, Convolvulus Sepium L. ЗЮЗО. I. 119.
В'юро́к, рка́, м. = Юрок. Чуб. VII. 409.
В'юча́к, ка́, м. Вьючное животное. Двугорбі в'ючаки, цибаті дромадери в піску глибокому немов купались. К. МХ. 15.
В'ю́чити, чу, чиш, гл. Вьючить. Все що треба, в'ючили на коней. Стор. II. 165.
В'яз, зу, м. 1) Дерево вязъ, Ulmus. 2) Рыба язь, Ciprinus rutillus. 3) Завязь. Як би дощ, то ще б в'яз був на огудині. Лебед. у. Щоб був в'яз на огірках. О. 1861. XI. Св. 59. 4) мн. в'язи́ = В'язок 2. То не біда, що по в'язи вода, тоє горш проняло, що і копилля поняло. Ном. № 7228. Ум. В'язо́к.
В'яза́льник, ка, м. Вяжущій снопы.
В'яза́льниця, ці, ж. Вяжущая снопы. У сніп в'язальниця не зв'яже. К. Псал. 297. Ум. В'яза́льничка. О. 1861. XI. Св. 64.
В'язан(ь), ні, ж. Пучекъ, букетъ. Велика в'язан квітя. Вх. Лем. 400.
В'язання, ня, с. Связываніе.
В'яза́ти, жу́, жеш, гл. 1) Вязать, связывать. Як кажуть, то й батька в'яжуть. Ном. № 1081. Буду жати і в'язати, доленьки шукати. Мет. 276. 2) Привязывать. Приїхав до долини, в'яже коня до ялини. Мет. 91. Хто путає (коня), той ногами плутає, а хто в'яже, той певно спать ляже. Ном. № 11396. 3) Присоединять къ чему, связывать съ чѣмъ. Не
