ворога. Ном. № 1714. З одним Богом на сто ворог. Ном. № 12. Ум. Ворі́(о́)женько.
Ворогува́ння́, ня, с. Враждованіе. К. Краш. 11.
Ворогува́ти, гу́ю, єш, гл. Враждовать. Баба, що ворогує на ню. Ном. № 13409. Вони на тебе ворогують, я буду ворог їм заклятий. К. Псал. 312.
Ворож, жа, м. = Ворожбит. Вх. Лем. 400.
Ворожби́т, та́, м. Гадальщикъ, колдунъ. Рудч. Ск. I. 43. Гол. I. 3.
Ворожбите́нко, ка, м. Сынъ колдуна.
Ворожбиті́вна, ни, ж. Дочь колдуна.
Ворожби́тка, ки, ж. Ворожея, чародѣйка. Гол. IV. 445.
Ворожби́тство, ва, с. Гаданіе, колдованіе, чародѣйство. Желех.
Воро́жечка, ки, ж. Ум. отъ воро́жка.
Воро́жий, а, е. Вражескій. Засліпив вороже око. К. Псал. 66.
Ворожи́ль, ля, м. = Ворожбит. Вх. Лем. 400.
Ворожи́ля, лі, ж. 1) = Ворожбитка. Вх. Лем. 400. 2) = Сонечко, Coccinella septempunctata. Вх. Лем. 400.
Ворожи́ти, жу́, жиш, гл. 1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить. Ном. № 233. 2) — коло чо́го. Возиться съ чѣмъ, что-то дѣлать съ чѣмъ. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали. Ном. № 12831.
Ворожі́ння, ня, с. Гаданіе, ворожба.
Воро́жка, ки, ж. Гадалка, ворожея. У ворожки хліба трошки. Ном. № 231. Ворожка з бісом накладає. Ном. № 232. Ум. Воро́жечка.
Ворожне́та, ти, ж. Вражда. Од лихої ворожнети заховаєшся за мене. К. Псал. 81.
Ворожне́ча, чі, ж. = Ворожнета.
Воро́за, зи, ж. Веревка или ремень въ кнутѣ, которыми бьютъ. Вх. Зн. 8. Ум. Воро́зка.
Ворозьки́й, а́, е́. 1) Шаловливый. Шух. I. 32. 2) Быстрый, горячій. Ворозький кінь. Вх. Зн. 8. Желех.
Во́рок, ка, м. 1) Мѣшокъ. Питався лях: „Що ти постелив?“ — Ворок. — „Чим ти вкрився?“ — Вороком. — „Що ти поклав у голови?“ — Ворок. — А він уліз у мішок, то постелився і вкрився й під головами, й під ногами, — то все один. Ном. № 1308. 2) Небольшой мѣшочекъ со скошенной нижней частью такъ что внизу только одинъ уголъ, — служитъ для отдавливанія творога. Ум. Во́рочок. Мнж. 177. Висів під полом у ворочку сир. Мнж. 81. Йде хазяйка у комору та й тягне чого небудь ворочок. О. 1862. I. 73.
Во́рон, на, м. 1) Воронъ, Corvus. По дівчиноньці отець-мати плаче, а по козакові чорний ворон кряче. Мет. 96. 2) — морський. Альбиносъ. Вх. Пч. II. 9. 3) Дѣтская игра, въ которой воронъ хватаетъ дѣтей, а мать защищаетъ ихъ и пр. Маркев. 71. Чуб. 73, 75; Ив. 56; КС. 1887. VI. 483. Ум. Вороно́к. Аф. 322. Ув. Вороня́ка. Аф. 322.
Во́рон, на́, не́. = Вороний. Ворон коню, біжи швидко. Мет. 74.
Воро́на, ни, ж. 1) Ворона. Ворона маненька, та ріт великий. Ном. 2) — морська́. Пт. = Синьоворонка. Вх. Пч. II. 9.
Вороне́нький, а, е. Ум. отъ вороний.
Вороненя́, ня́ти, с. = Вороня. Ворон послав вороненя, воно й полетіло. Грин. I. 163. Ум. Вороненя́тко. Прилітає ворон з вороненятком. Грин. I. 162.
Вороне́ць, нця́, м. 1) Вороной конь. Ой дайте мені коня воронця, коня воронця і гострого меча. Мет. 339. 2) Напитокъ изъ водки съ медомъ. 3) Раст. а) Paeonia tenuifolia L. ЗЮЗО. I. 130. б) Spirala Filipendula L. ЗЮЗО. I. 137.
Ворони́й, а́, е́. 1) Вороной. Стояв кінь вороний у наряді. Мет. 98. 2) Чорный. Посередині колодязь, а там вода аж ворона. ЗОЮР. II. 50. Ум. Вороне́нький.
Воро́нка, ки, ж. Воронка. Як олива закипіла, а вона виносить на двір, одтика воронку і по два кухлі у кожну бочку. Рудч. Ск. II. 152.
Вороння́, ня́, с. соб. Вороны. А вороннє клює-щипле личенько козаче. Хата 17.
Вороння́ччя, чя, с. соб. = Вороння. А на клятого так сідає галіч, воронняччя. Рудч. Ск. II. 74.
Вороньо́к, нька́, м. = Воронець 1. Пускається навздогін своїм баским бистроногим вороньком. Мир. ХРВ. 139.
Вороня́, ня́ти, с. Вороненокъ. Ум. Вороня́тко.
Вороня́ка, ки, м. Ув. отъ во́рон.
Воро́нячий, а, е. Вороній. Ном. № 12743. Воро́няче ву́хо. Порода грибовъ.
Воропа́й, пая, м. ? Чоловіче воропаю, де ж я тебе поховаю? Заховаю під вербою. Чим накрию? Пеленою. Заховаю на могилі, щоб по тобі вовки вили. Тополя. Чари, 9. См. еще Потебня. III. 65.
