Словарь української мови (1924)/воронець
| ◀ вороненя | Словарь української мови В воронець |
вороний ▶ |
|
Вороне́ць, нця́, м. 1) Вороной конь. Ой дайте мені коня воронця, коня воронця і гострого меча. Мет. 339. 2) Напитокъ изъ водки съ медомъ. 3) Раст. а) Paeonia tenuifolia L. ЗЮЗО. I. 130. б) Spirala Filipendula L. ЗЮЗО. I. 137.