taurea cyanus L. Вх. Пч. I. 9. ЗЮЗО. I. 116. Ой у мене на городі зацвіли волошки. Нп. б) Trifolium alpestre L. ЗЮЗО. I. 139. 3) Крымская бѣлая овчина, грубошерстная, крупная. Вас. 154. Ум. Воло́шечка.
Во́льний, во́льність, во́льно. См. Вільний, вільність, вільно.
Вольнува́ти, ну́ю, єш, гл. Вольничать, своевольничать. Через те чоловік так і вольнує, що Бог милосердний. Чуб. I. 234.
Вольовач, ча, м. Зобатый человѣкъ. Угор.
Во́ля, лі, ж. 1) Воля, свобода. Степ та воля — козацькая доля. Ном. № 767. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. Ном. № 3821. Чи по во́лі, чи по нево́лі. По собственному желанію или по принужденію. Рудч. Ск. I. 93. Во́лею зроби́ти. Свободно, по собственному желанію сдѣлать. Волею моє серце з твоїм понялося. О. 1861. XI. 15. 2) Власть, сила. Чия воля, того й сила. Ном. № 1054. Не будуть мать вражі ляхи на Вкраїні волі. А я живу в Божій волі, не дав мені Господь долі. Мет. 57. В своїй хаті своя правда і сила, і воля. Шевч. 211. 3) Желаніе, соизволеніе. Як Божа воля, то вирнеш з моря. Ном. В свою́ во́лю. Какъ хочешь. Живи, доню, в свою волю так, як полюбила. Мет. Про мою́ во́лю. Для меня все равно. Про мою волю роби, як хочеш. НВолын. у. Чини́ти чию́ во́лю. Исполнять чье желаніе, приказаніе. Чини ж мою волю. Шевч. 15. Чини́ти свою́ во́лю. Дѣлать свое, по своему. А тим часом вороженьки чинять свою волю — кують речі недобрії. Шевч. 69. Уволи́ти, учини́ти во́лю. Исполнить желаніе. А циганочко да ворожечко, ой уволи мою волю: да причаруй да козаченька, що гуляє зо мною. Мет. 87. Ум. Во́ленька.
Воля́ка, ки, м. Большой волъ. К. ЦН. 309. Г. Барв. 245.
Воля́р, ра́, м. Воловій пастухъ. Kolb. I. 68. Ай лем почав воляр трубить, почало̀ ся дівча будить. Гол. IV. 519.
Воля́чий, а, е. Бычачій. Воляча голова. Харьк. у.
Вомі́сто, нар. = Замість. Запріг би жида вомісто худоби. Г. Барв. 19.
Во́мпити, плю, пиш, гл. Колебаться, смущаться. В неволі мов в господі спав, на всіх як на своїх дивився, пив, їв, не вомпив, не смутився, а часом і пісні співав. Мкр. Г. 8. Тягли тут пінненьку троянці, не вомпили сициліянці, черкали добре на захват. Котл. Ен. II. 14.
Вон, нар. 1) = Геть. Жаль батька, та вон несуть. Ном. № 2256. Або світи, або вон лети. Ном. № 2722. 2) = Вонка. Коль вон сижу, тебе вижу. Гол. II. 427.
Вона́, її, мѣст. Она. Була в мене небога; при мені вона й зросла. МВ. II. 19.
Вонечник, ка, м. Раст. Salvia glutinosa. Лв. 101.
Во́нка, нар. Внѣ; вонъ, изъ дома. Угор. А чому ти, моя мила, вонка не в'ходила, коли мене та на дворі собака гонила? Гол. IV. 500.
Вонли́вий, а, е. Часто воняющій. Аф. 321.
Воно́, його́, мѣст. 1) Оно. Послухає моря, що воно говорить. Шевч. 9. Употребляется для обозначенія неизвѣстнаго лица. Хто ж се в мене їх (коноплі) підчистив? Воно й бере, та не заразом, а потрошку.... Коли б мені його піймать та провчить, — воно б тоді одсахнулося. ЗОЮР. I. 11. Въ ласкательномъ смыслѣ о лицахъ обоего пола: Гомонить він (чоловік, побравшись) до мене, а я усе мовчу. Воно поміж народом пленталось, та й бачило доволі, дак і говорить до мене, а я усе соромляюсь. Г. Барв. 4. Въ смыслѣ нѣсколько презрительномъ: Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ще таке молоде та дурне. 2) Оно; это. Воно, бачте, жаліє мене мати. Воно хотять зо мною он що зробити. Як би з ким сісти хліба ззісти, промовить слово, — то воно б хоч і як небудь на сім світі, а все б таки якось жилось. Шевч. 658. Роспитались — аж воно так як раз, що він їх зять. Рудч. Ск.
Во́нпити, плю, пиш, гл. Сомнѣваться. Не вонпив старий Шрам, що син його Петро укладе Тура. К. ЧР. 169.
Воню́чий, а, е. Вонючій. Воню́че зі́лля = Вонючка 1.
Воню́чка, ки, 1) Раст. Клоповникъ, Sepidum ruderare; б) Раст. Cimicifuda foetida Z. ЗЮЗО. I. 118. 2) Жучекъ изъ породы жужелицъ.
Воня́ти, ня́ю, єш, гл. = Смердіти. Не їж цибулі й вонять не буде. Ном. № 6745.
Вора́тися, рю́ся, решся, гл. При паханьѣ своего поля прихватить чужаго.
Во́рга, ги, ж. = Варга. Угор.
Во́рик, ка, м. Ум. отъ вір 3. Жеребчикъ. Шух. I. 211.
