Ум. Водя́нчик. Онде у водянчику вода. Кв. I. 240. 2) Водяной (бѣсъ). Левч. 37. 3) = Водник. Вх. Лем. 400.
Водя́нка, ки, ж. 1) Кадка для воды. Стоїть кухоль на водянці, — піди та й напийся. Грин. III. 213. Мнж. 129. См. Відник. 2) Раст. Empetrum nigrum L. ЗЮЗО. I. 121.
Водя́нчик, ка, м. Ум. отъ водяник.
Воєво́да, ди, м. Воевода. Да оддав мене мій батенько да за воєводу, у чужую сторононьку, далеко од роду. Нп.
Воєво́дство, ва, с. Воеводство. Желех.
Воєво́дський, а, е. Воеводскій. К. Краш. 11.
Вожа́й, жая́, м. Вожакъ; проводникъ. Дай вожая, як знаєш сам, щоб нас до моря допровадив. Мкр. Г. 31. Вожая́ми назывались также эмиссары, которыхъ задунайскіе запорожцы высылали изъ своей среды въ Украину, чтобы набирать здѣсь годныхъ въ козаки людей и затѣмъ проводить ихъ тайными путями черезъ границу въ Задунайскую Сѣчь. КС. 1883. IV. 376. 2) Водырь, передовое животное въ стадѣ. Браун. 24.
Во́живо, ва, с. Проводъ, проведеніе куда либо (человѣка). За воживо ж поміркувать у грека Фоки зговорились. Мкр. Г. 32.
Воза́рня, ні, ж. = Возівня. Вх. Уг. 231.
Возді́бний и воздо́бний, а, е. Хорошій, хорошихъ качествъ. (Станьмо) свої коні козацькії напасемо й напоїмо: тут трави зелені, води холодні, очерети воздобні. АД. I. 112. Которий то, панове молодці, козак дородний, ще й кінь під ним воздобний. Макс. (1849). 84. У Кулиша употреблено въ смыслѣ: способный, талантливый. Шукати серед мужиків людей дотепних, здатніх, воздібних, і таких людей підіймати наукою. К. ХП. 9.
Во́здух, ху, м. 1) = Пові́тря. Се вже ми як той німець, що на шаєчку воздух вішає. Ном. № 9926. 2) Воздухъ (церк. утв). Ном. № 14182. Ум. Воздушо́к.
Воздухо́вий, а, е. Воздушный. І окрився темнотою — хмарою густою, мов наметом воздуховим — темною водою. К. Псал. 37.
Воздухопла́в, ву, м. Аэростатъ. Аеростат.... по нашому краще назвати воздухоплавом. Ком. II. 15.
Воздухопла́вець, вця, м. Аэронавтъ. Желех.
Возду́шний, а, е. = Воздуховий.
Воздушо́к, шка́, м. Ум. отъ воздух.
Во́здяно, нар. Прохладно. Та й жара ж яка! — Нічого, як доїдемо до Полтави, буде воздяніш. Спустимось до річки, а коло річки завжде буває трохи воздяно. Гадяч. у.
Во́зик, ка, м. Ум. отъ віз.
Вози́рка, ки, ж. = Возівня. Вх. Лем. 400.
Вози́ти, вожу́, зиш, гл. Возить. В ліс дров не возять. Ном. № 1457.
Вози́тися, жу́ся, зишся, гл. 1) Возиться. Рубайсь, дерево, возись, дерево, й кладись. Рудч. Ск. I. 91. 2) Возиться, заниматься. Возиться, як кіт з салом. Ном. № 2593.
Возичок, чка, м. Ум. отъ віз.
Возі́й, зія́, м. Возчикъ, работникъ, нанятый для перевозки хлѣба.
Возі́льник, ка, м. = Возій. Зміев. у.
Возлі́сся, ся, с. = Узлі́сся. Вибігає на возлісся; кругом подивилась та в яр… Шевч. 87.
Возло́бок, бку, м. Покатость. На возлобку поганий город буде і вода не держатиметься. Волч. у.
Возло́б'я, б'я, с. Волосы надъ лбомъ. Так скубонув за возлоб'я, аж волосся затріщало.
Во́зний, ного, м. Родъ судебнаго пристава при старыхъ судахъ. Пан возний позов дасть. Котл. Ен. IV. 48.
Возни́ця, ці, м. = Візниця. Ум. Возниченько. Мет. 225.
Возове́, во́го, с. Натуральная повинность въ видѣ перевозки чего-либо. Возове одбудеш, шість віз привезеш колод. ЗОЮР. I. 143.
Возови́й, а́, е́. 1) Телѣжный. Возове колесо. 2) Упряжной. Да сто коней верхових, а сімдесят возових. Мет. 3) Проѣзжій, ѣдущій возомъ. Да брали мито-промито: од возового по пів золотого, од пішого пішениці по три денежки мита брали. АД. II. 21. 4) Шлях возови́й. Проѣзжая дорога. Канев. у.
Возови́к, ка́, м. Ломовая лошадь.
Возови́ця, ці, ж. Свозка хлѣба съ поля и время этой свозки. Після жнив Іванові — возовиця. Мир. ХРВ. 125. Як настала возовиця, бідний брат запріг воли і поїхав на своє поле по снопи. Чуб.
Возо́вня, ні, ж. Экипажный сарай; въ сельскомъ хозяйствѣ: сарай для возовъ и земледѣльческихъ орудій. Чуб. VII. 396.
