Вірне́нький, вірне́сенький, а, е. Ум. отъ ві́рний.
Вірне́нько, вірне́сенько, нар. Ум. отъ вірно.
Ві́рний, а, е. Вѣрный, преданный. Ой вийди, вийди, дівчинонько моя вірная. Мет. 81. Ночує ніченьку з вірною дружиною. Нп. Без вірного друга великая туга. Ном. № 9021. Прошу тебе, милий, вірними словами. Мет. 47. 2) Истинный, дѣйствительный. 3) Правовѣрный. Прохало два вірних одного невірного: дай нам те, що лучче царства небесного. Ном., стр. 290, № 3. Ум. Вірне́нький, вірне́сенький.
Вірник, ка, м. Довѣренное лицо, повѣренный. „Рѣдкій помѣщикъ не имѣетъ ві́рника изъ жидовъ“. О. 1862. IX. 43.
Ві́рність, ности, ж. Вѣрность, преданность. Вірність непохибна. К. Псал. 98.
Ві́рно, нар. 1) Вѣрно, преданно. З ким вірно люблюся, не наговорюся. Хто вірно кохає, той часто вітає. Ном. № 8757. 2) Искренно. Чого, Насте, вірно плачеш? Гол. I. 70.
Вірня́нка, ки, ж. Вѣрная жена. Ум. Вірня́ночка. Буде бити, катувати мене вірняночку. Грин. III. 523. Твій син в війську оженився, поняв собі вірняночку. Нп.
Ві́ронька, ки, ж. Ум. отъ віра.
Ві́рувати, рую, єш, гл. Вѣровать. Богу молиться, а чорту вірує. Ном. № 1137. Хто в Бога вірує, рятуйте! Котл. Ен. II. 30.
Віру́тний, а, е. Дѣйствительный, подлинный, настоящій.
Віру́тник, ка, м. = Вірник. Між ріками Дніпром і Богом турецькі чабани пасли свої отари на ляцькій землі, а вірутники султанські і королівські дуванились спільньою з них десятиною. К. (Правда, 1868, 144).
Віру́тно, нар. Вѣроятно. Желех.
Ві́рую. Символъ вѣры. Говори, Грицю, Богородицю, а я буду Вірую. Ном. № 12962.
Ві́рчий лист. Довѣренность.
Ві́рш, шу, м. Стихъ. Ві́рші. Стихи стихотвореніе. Латинський віршник.... як пак його?.. Ну той, за якого мене в Брацтві випарили різками, як отець ректор піймав у мене за халявою його мудрі вірші. Шевч. 299.
Ві́рша, ші, ж. Стихотвореніе, преимущественно школьнаго происхожденія на тему по большей части духовнаго или нравственно-поучительнаго, а также историческаго содержанія, — распространены были въ старой украинской литературѣ. Різдвя́на, велико́дна ві́рша. Поздравительное стихотвореніе на праздники Рождества и Пасхи, преимущественно съ библейскимъ сюжетомъ. КС. 1881. I. 271. Большая Энциклопедія. V. 126.
Ві́ршний, а, е. Стихотворный. = Віршовий. Желех.
Ві́ршник, ка, м. Стихотворецъ. Латинський віршник. Шевч. 298.
Віршови́й, а́, е́. Стихотворный. О. 1862. III. 52.
Віршома́з, за, м. Стихоплетъ. Наш віршомаз Тюхтій старих людей шанує: Гарасько як звелів, так він і компонує. Г. Арт. (О. 1861. III. 101).
Віршува́льник, ка, м. Произносящій поздравительные стихи, віршу; декламаторъ.
Віршува́льниця, ці, ж. Произносящая стихи; декламаторъ-женщина. Желех.
Віршува́ти, шу́ю, єш, гл. 1) Сочинять стихи. Нехай собі у куточку і віршує й плаче. Шевч. 377. 2) Произносить поздравительные стихи, віршу; декламировать.
Вірьо́вка, ки, ж. Веревка. Погуляв, як собака на вірьовці. Ном. № 12991. Ум. Вірьо́вочка.
Вір'я́, р'я́, с. 1) соб. Жерди. 2) Изгородь изъ жердей. Рк. Левиц.
Вір'я́н, на, м. Сватъ. Прийшло ж до неї аж три вір'яни: Ой ви, вір'яни, ви, голублята! не беріть мене із поля, з ниви, возьмете мене у батька з двора. О. 1861. XI. Свид. 57.
Ві́сень, ні, ж. = Осінь. Мов устала перед очима його та вісень тепла та ясна, коли він побрався з Галею. МВ. (О. 1862. I. 80).
Ві́сім, восьми́, числ. Восемь. Усім по сім, а мені буде вісім. Ном. № 3529.
Вісімдеся́т, ти, числ. Восемьдесятъ.
Вісімдеся́тий, а, е. Восьмидесятый.
Вісі́мка, ки, ж. 1) Восьмая часть. 2) Восьмерка (въ картахъ). КС. 1887. VI. 463.
Вісімна́дцятий, а, е. Восемнадцатый. Наступила вісімнадцята весна. Стор. I. 208.
Вісімна́дцятка, ки, ж. 1) Полотно въ восемнадцать пасомъ. 2) Рыболовная сѣть въ ¼ арш. которой помѣщается 18 ячей и въ длину, и въ ширину. Вас. 178.
