Словарь української мови (1924)/вірно

by Борис Грінченко

◀ вірність

Словарь української мови Борис Грінченко В вірно

вірнянка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ві́рно, нар. 1) Вѣрно, преданно. З ким вірно люблюся, не наговорюся. Хто вірно кохає, той часто вітає. Ном. № 8757. 2) Искренно. Чого, Насте, вірно плачеш? Гол. I. 70.