сапну́ти, ну́, не́ш, гл. Переводить, перевести духъ. Товстий Хоцінський насилу дихав, одсапував після дороги. Левиц. I. 162. Відсапнув трохи.
Відсахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Отшатнуться отъ кого, отстраниться. З острахом великим вона од його одсахнулась. МВ. (О. 1862. I. 90). 2) Оставить кого, отшатнуться отъ кого; отстать, отвязаться отъ кого. До батька не йду жалітись. Батько не мати, — відсахнувся. Г. Барв. 273. Одсахнувсь жінки й дитинки. Мнж. 187. Коли б мені його піймать да провчить, воно б тоді одсахнулося. ЗОЮР. I. 11.
Ві́дсвіт, ту, м. Отраженіе. Яким повів очима навкруги, ніби шукаючи в прозорній воді її (Зосиного) чарівничого одсвіту. Левиц. I. 265.
Відсві́чувати, чую, єш, гл. 1) Отражать, отсвѣчивать. У печі палає, як у гуті. Одсвічують весело білі стіни і божничок. МВ. (О. 1862. III. 57). 2) Отражаться.
Відсвічуватися, чуюся, єшся, гл. Отражаться, отсвѣчиваться.
Відсвяткува́ти, ку́ю, єш, гл. Отпраздновать. Одсвяткували ми Зелену Неділю. МВ. I. 84.
Відсели́ти, ся. См. Відселяти, ся.
Відселя́ти, ля́ю, єш, сов. в. відсели́ти, лю́, лиш, гл. Отдѣлять, отдѣлить сына на самостоятельное хозяйство. Оце я одселяю вже старшого сина, ставлю йому хату на леваді. Рк. Левиц.
Відселя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відсели́тися, лю́ся, лишся, гл. Выходить, выйти на самостоятельное жилище и хозяйство (о сыновьяхъ). Час синам одселятися на свої оселі. Рк. Левиц.
Відсе́рдитися, джуся, дишся, гл. Перестать сердиться. Поки прут найшов, та й відсердився, та на свою миленькую змилосердився. Чуб. V. 581.
Ві́дси, нар. = Відсіль.
Відси́джувати, джую, єш, сов. в. відси́діти, джу, диш, гл. Отсиживать, отсидѣть. Піду у монастир відсиджувати за шкуру. Чуб.
Відсила́ти, ла́ю, єш, сов. в. відісла́ти, шлю́, шлеш, гл. Отсылать, отослать, посылать, послать. Козак до дівчини дрібні листи пише, відсилає до дівчини буйними вітрами. Чуб. V. 312. Відсилають у солому спати. Чуб. I. 175. Да взяв Бог тую жінку, шо з цвіту да одіслав на небо. Чуб. I. 146.
Відси́лити, лю, лиш, гл. Отвязать. Галиц. Відсилив штирі воли та й повів додому.
Ві́дсип, пу, м. Плата частью продукта за рушенье пшена. Товкла в нас просо за одсип. Г. Барв. 12.
Відсипа́ти, па́ю, єш, сов. в. відси́пати, плю, плеш, гл. 1) Отсыпа́ть, отсыпать, отмѣрять, отмѣрить что-либо сыпучее. Відсип і мені трохи борошна. Треба відсипати хліб у гамазею, що весною позичали. Зміев. у. 2) Отливать, отлить. Відсипала борщу в глечик.
Відсипа́тися, па́юся, єшся, гл. Отсыпаться. Три ночі не спав, тепер буду відсипатися.
Відсипне́, но́го, с. Отсыпное.
Відсипни́й, а́, е́. Отсыпной.
Відси́пщина, ни, ж. Отплата за что нибудь зерномъ или мукой.
Відсиса́ти, са́ю, єш, гл. Отсасывать.
Відсиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. відсо́х(ну)ти, хну, неш, гл. Отсыхать, отсохнуть.
Ві́дсі, нар. = Відсіль.
Відсіва́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відсі́ятися, сі́юся, єшся, гл. Кончать, кончить сѣять, кончить посѣвы. Вже люде відсіваються. — Живуть усю весну.... на полі, поки одсіються. О. 1861. IX. 193.
Відсіда́ти, да́ю, єш, сов. в. відсі́сти, ся́ду, деш, гл. Садиться, сѣсть далѣе, пересаживаться, пересѣсть.
Відсіда́тися, да́юся, єшся, сов. в. відсі́стися, ся́дуся, дешся, гл. Отставать, отстать коркѣ у хлѣба. Хліб відсівся. Вх. Зн. 7.
Відсіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. відсі́кти, січу́, че́ш, гл. Отсѣкать, отсѣчь. Ангел махнув та й відсік праве крило Сатанаілу. Чуб. I. 35.
Відсі́ктися, чу́ся, че́шся, гл. Отбиться оружіемъ въ бою.
Відсіль, відсіля́, нар. Отсюда. Комусь буде тяжко важко, як я піду відсіль. Нп. Недалеко відсіля спасається пустельник. Стор. I. 106.
Відсі́сти, ся. См. Відсідати, ся.
Ві́дсіч, чі, ж. Отраженіе нападенія,
