Відлу́ка, ки, ж. Отлученіе; отдѣленіе отъ чего либо.
Відлупи́ти, ся. См. Відлуплювати, ся.
Відлу́плювати, люю, єш, сов. в. відлупи́ти, плю́, пиш, гл. Отлупливать, отлупить, отковыривать, отковырять. Тая земля, що він відлупив, взяла та й розсипалась. Чуб. I. 144.
Відлу́плюватися, лююся, єшся, сов. в. відлупи́тися, плю́ся, пишся, гл. Отлупливаться, отлупиться, откалываться, отколоться.
Відлу́стуватися, туюся, єшся, гл. Откалываться, отдѣляться слоями. Кора од осокора одлустується. Стриж.
Відлуча́ння, ня, с. 1) Разлученіе, отдѣленіе. 2) Отниманіе (ребенка отъ груди).
Відлуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. відлучи́ти, чу́, чиш, гл. Отлучать, отлучить, разлучать, разлучить, отдѣлять, отдѣлить. Од жінки одлучив (змія). Мнж. 9. А тепер я заручена, од челяді одлучена. КС. 1883. II. 371. Відлуча́ти дити́ну. Отнимать ребенка отъ груди. Відлуча́ти теля́, ягня́. Взять сосуна отъ матки, чтобы пересталъ сосать. Одлучи теля од корови. Левиц. I. 246.
Відлуча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. відлучи́тися, чу́ся, чишся, гл. Отдѣляться, отдѣлиться, разлучаться, разлучиться. Там Маруся заручається, од батенька одлучається. Мет. 127. У дорозі не можна відлучитися від товаришок. Зміев. у.
Відлу́чний, а, е. Отдѣленный, отдѣлившійся. Новомоск. у.
Відлу́чувати, чую, єш, гл. = Відлучати. Пастух одлучує овець од козлів. Єв. Мт. XXV. 32.
Відлюби́ти, блю́, биш, гл. Отбить у кого-либо милаго, милую. Уже ж моя дівчина да й одлюблена. Нп.
Відлю́дний, а, е. Удаленный отъ людей.
Відлю́дник, ка, м. Отшельникъ, анахоретъ, нелюдимъ.
Відлю́дно, нар. Удаленно отъ людей.
Відлю́док, дка, м. = Відлюдник.
Відлютува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Перезлиться. 2) Отпаять.
Відлютува́тися, ту́юся, єшся, гл. Отпаяться.
Відлягти́, жу, жеш, гл. Отлечь. Насилу від серця відлягло. Відлягло́ в животі́. Прошла спазма въ желудкѣ.
Ві́длясок, ску, м. Отголосокъ, эхо. Танцюють з парубками, тільки одляскі, йдуть. Г. Барв. 58. Поцілувала тричі, аж одляски пішли по-під вербами. Левиц. I. 51.
Відма́га, ги, ж. Отказъ, отговорка. Це відмага тільки. НВолын. у.
Відмага́ння, ня, с. Отказы, отговорки. Ніяке відмагання не помага. Г. Барв. 519.
Відмага́ти, га́ю, єш, сов. в. відмогти́, можу, жеш, гл. Отнимать, отнять. Почав пан хату відмагати: десь прикупив сем'ю людей, то треба було хати. МВ. I. 44.
Відмага́тися, га́юся, єшся, сов. в. відмогти́ся, можуся, жешся, гл. 1) Отговариваться, отговориться, отказываться, отказаться. ХС. VII. 420. Як уже там царівна не одмагалась, шо не робила, — треба їй за його йти. Мнж. 29. Черга йти меншому на сторожу, — той одмагається. Мнж. 22. 2) Отдѣлываться, отдѣлаться, избавляться, избавиться. Слухайся мене, то, може, од батька одможешся. Рудч. Ск. II. 118. Він од усякої кари відможеться, як оте прокаже. Г. Барв. 335.
Відма́зати. См. Відмазувати.
Відма́зувати, зую, єш, сов. в. відма́зати, жу, жеш, гл. 1) Отлѣпливать, отлѣпить замазку. На весні вічка у бджіл відмазують. 2) Смачивать, смочить шлі́хтою основу (у ткачей). Константиногр. у.
Відмайструва́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Перестать быть мастеромъ. 2) Окончить урочную плотничью работу. Відмайстрував своє, то й підеш додому.
Відмакошити, шу, шиш, гл. Отколотить. Так він його як піймав та як одмакошив! Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Відмалюва́ти, лю́ю, єш, гл. Нарисовать.
Відмалюва́тися, лю́юся, єшся, гл. 1) Быть нарисованнымъ, изображеннымъ. 2) Отразиться. Все твориво в душі одмалювалось. К. МБ. 14.
Відмани́ти. См. Відманювати.
Відмані́жити, жу, жиш, гл. Отколотить, отдуть. Пан і цього одманіжив. Мнж. 75.
Відма́нювати, нюю, єш, сов. в. відмани́ти, ню́, ниш, гл. Отвлекать, отвлечь отъ чего, переманивать, переманить отъ чего. Що я наближусь, вона знов пурхне, і відманила від села. Г. Барв. 352.
Відмастити. См. Відмащувати.
Ві́дмастка, ки, ж. 1) Родъ клейстера (изъ муки, крахмала), употребляемаго ткачами для смазыванія нитокъ основы, чтобы онѣ были совершенно гладкими. МУЕ. III. 13. Шух. I. 258. 2) Приправа къ
