Словарь української мови (1924)/відманювати

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відманювати
Берлін: Українське слово, 1924

Відма́нювати, нюю, єш, сов. в. відмани́ти, ню́, ниш, гл. Отвлекать, отвлечь отъ чего, переманивать, переманить отъ чего. Що я наближусь, вона знов пурхне, і відманила від села. Г. Барв. 352.