Словарь української мови (1924)/відлуплювати

by Борис Грінченко

◀ відлупити

Словарь української мови Борис Грінченко В відлуплювати

відлуплюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відлу́плювати, люю, єш, сов. в. відлупи́ти, плю́, пиш, гл. Отлупливать, отлупить, отковыривать, отковырять. Тая земля, що він відлупив, взяла та й розсипалась. Чуб. I. 144.