Висмо́ктувати, тую, єш, сов. в. ви́смоктати, кчу, чеш, гл. Высасывать, высосать. Довго держав він чарку коло рота, висмоктував останню крапельку. Левиц. I. 137. Висмоктав з самого серця кров. Стор. МПр. 32.
Ви́смолити. См. Висмолювати.
Висмо́лювати, люю, єш, сов. в. ви́смолити, лю, лиш, гл. Осмоливать, осмолить.
Ви́снажити, ся. См. Виснажувати, ся.
Висна́жувати, жую, єш, сов. в. ви́снажити, жу, жиш, гл. Обезсиливать, обезсилить, истощать, истощить.
Висна́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. ви́снажитися, жуся, жишся, гл. Обезсиливать, обезсилѣть, истощаться, истощиться.
Ви́снитися. См. Висинатися.
Ви́снувати, ную, єш, гл. 1) Израсходовать на основу (нитки). 2) Сосновать.
Ви́снути, сну, неш, гл. 1) Виснуть. 2) О человѣкѣ: торчать. Наймит усе висне в хаті, не йде на роботу. Рк. Левиц.
Висо́к, ска́, м. 1) Високъ. Сивизна на висках. Ном. № 8709. 2) Отвѣсъ (у каменьщиковъ). Сумск. у. Ум. Висо́чок. МВ. (О. 1862. I. 92).
Висо́кий, а, е. 1) Высокій. Високий до неба, а дурний як треба. Ном. № 6347. Долина глибока, а могила висока. Мет. 79. 2) Высоко находящійся. Пошли, Боже, щастя з високого неба. Мет. 65. 3) Возвышенный. Ум. Височе́нький. Вийшла височенька дівчина. Стор. I. 99.
Висо́кість, кости, ж. 1) Высота, вышина. Летить орел понад морем по високій високості. Мет. Виставимо, миле браття, на високостях науки і літератури наше національне знамено. К. ХП. 133. Аби в панській високості хоть-но рік пожити. К. МБ. X. 6. 2) Возвышенность.
Ви́со́ко, нар. Высоко. Не дивись високо, бо запорошиш око. Ном. № 2552. Ум. Височе́нько.
Високоду́мний, а, е. Гордый, высокомѣрный.
Високоду́мно, нар. Гордо, высокомѣрно.
Високоду́мство, ва, с. Высокомѣріе, гордость. Левиц. I. 502.
Високопова́жний, а, е. Многоуважаемый, глубокоуважаемый. Ось високоповажний пан Шрам із сином. К. ЧР. 211. Високопова́жний Добро́дію! Милостивый Государь!
Високоро́гий, а, е. Съ высокими рогами. Воли високорогі половії дивляться з загороди у двір поважно. МВ. II. 134.
Високосла́вний, а, е. Прославленный. Високославні герої. К. Дз. 23.
Високоста́нний, а, е. Высокій ростомъ. Народ ручий.... високостанний. О. 1862. IX. 63.
Високочо́лий, а, е. Съ высокимъ челомъ; съ высоко поднятой головой. Мов ті діди високочолі дуби з гетьманщини стоять. Шевч.
Високошано́вний, а, е. = Високоповажний. Послухали доброї ради високошановного народолюбця. О. 1862. IX. 125.
Ви́солопити. См. Висолоплювати.
Висоло́плювати, плюю, єш, сов. в. ви́солопити, плю, пиш, гл. Высовывать, высунуть, вывалить (языкъ). Язик висолопив. Рудч. Ск. II. 17. Прийдеться бігати, язик висолопивши. Кобел. у.
Висота́, ти́, ж. = Високість. К. Пс. 196. Під високу висоту злітає (сокіл). КС. 1882. XII. 495. Мнж. 122.
Ви́сотатися, таюся, єшся, гл. 1) Вымотаться (о ниткахъ). 2) Выйти одинъ за другимъ. Як заграли музики, то з хати так усі й висотались та в клуню. Св. Л. 203.
Ви́сохлий, а, е. = Висхлий.
Ви́сохти. См. Висихати.
Височе́зний, височе́нний, а, е. Очень высокій. Височенний хрест поставив. Шевч. 596.
Височе́нький, а, е. Ум. отъ високий.
Височе́нько, нар. Ум. отъ високо.
Височина́, ни́ и височиня́, ні́, ж. Высота. Желех. Як небесна височина, так морська глибина. Нп.
Височи́ти, чу́, чи́ш, гл. Поднимать на высоту, дѣлать высокимъ. Ой не хвалися, да березонько, не ти свою кору да вибілила, не ти сеє листє да широчила, не ти сеє гиллє да височила. Гол. III. 158.
Височі́нь, ні́, ж. = Височиня. Желех.
Висо́чок, чка, м. Ум. отъ висо́к.
Виспіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́спіти, пію, єш, гл. 1) Созрѣвать, созрѣть. Поки молодий, то сіренький, а як виспіє, то чорненький, неначе тхір. Стор. II. 165. 2) Поспѣвать, поспѣть, успѣть. Мнж. 136. Виспівайте, а я тут поки сам одбиватимусь. КС. 1882. III. 612. Наче й на однім місті сиділа, а де треба — виспіла. Мнж. 121.
Ви́співатися, ваюся, єшся, гл. Испѣться, потерять голосъ.
Виспі́вувати, вую, єш, сов. в. ви́співа-
