Словарь української мови (1924)/високий

by Борис Грінченко

◀ висок

Словарь української мови Борис Грінченко В високий

високість ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Висо́кий, а, е. 1) Высокій. Високий до неба, а дурний як треба. Ном. № 6347. Долина глибока, а могила висока. Мет. 79. 2) Высоко находящійся. Пошли, Боже, щастя з високого неба. Мет. 65. 3) Возвышенный. Ум. Височе́нький. Вийшла височенька дівчина. Стор. I. 99.